Художнє слово – ратна зброя, Проти свавілля держиморд, Бо казнокрада та ізгоя, Політикана й лже-героя Не порятує вже «біг-борд», ...........> Дан Берест
Коли ж наїсться наше панство? Коли наб’є жадющий рот? І, ремигаючи від чванства, Згадає врешті за народ? Коли правителі народу Уп’ються людськими слізьми І вдовольнять свою жадобу?.. Коли? – скажіть мені: – Коли?! Дан Берест
Гуркоче грім в ковальні Бога, Стоять вої з кісьми до плеч. Рука зсивілого Сварога Кує Арею моцний меч. І ось знаряддя вже готове, Відблиснув меч в люстрах небес. Меча окропила Покрова, А Рід нарік його Чар-Кес.............
Просинайся в досвітню годину, Ми підемо у луки й ліси. Там з тобою схід Сонця зустрінем, Наберемо в долоні роси. Там ми Сонце-Дажбога зустрінем, Наберемо там прави-роси. Нею вмиєм обличчя і душі Й нумо славні співати Богам. Відчуваєш, як радість – все дужча? Чуєш? Жайвір підспівує нам! Радість подих заб’є, та байдуже, Все довкола підспівує нам. Ти для мене сплетеш вінок з синіх, Жовті квіти – собі у косу, Ми радітимем сонячній днині, Серця питимуть Божу красу. Ми цім світом натхненні й щасливі Серцем питимем Божу красу..........
Гуркоче грім в ковальні Бога,
