Навчіть мене, рослини, зросту,
буяння, і кипіння, й хмелю.
Прасловом, наче зерном простим,
хай вцілю в суть, мов птаха трелем.
Навчіть мене, рослини, тиші,
щоб став сильний, мов дужі ріки,
коли до сну їх приколише
луна неземної музики.
Навчіть мене, рослини, щастя,
навчіть без скарги умирати!
Сприймаю сонце, мов причастя,
хмільним молінням і стрільчатим.
Хай сонце – прабог всіх релігій –
золотопере й життєсійне,
благословить мій дім крилатий.
Накреслю взір його неземний,
святий, арійський знак таємний,
Накреслю Свастику на хаті
і буду спати вже спокійний.
14 березня 1936
Богдан-Ігор Антонич
P.S.
У радянські часи, в небагатьох книжках, де з’являлись вірші Антонича, в
останньому стовпчику було змінено рядок – «Накреслю я його на хаті».
| П`ятниця, 26 Кві 2024, 05.47.45 |
| Вітаю Вас Гість | RSS |
| Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід |
