PravdaUA - ОРДЕН "Венеціанська ЧОРНОЇ Аристократи" 4-частина

PravdaUA

Субота, 18 Тра 2024, 20.17.49

Вітаю Вас Гість | RSS

Головна | ОРДЕН "Венеціанська ЧОРНОЇ Аристократи" 4-частина | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Категорії розділу

Обережно християнство [51]

Богознавство [41]

Минувщина [17]

Різне [30]

Політика [17]

Відео [2450]

Глобалізація, сіонізм та жидівство [13]

Важливо [92]

Патріотизм [56]

Наше опитування

Статистика

Онлайн всього: 1

Гостей: 1

Користувачів: 0

Форма входу

ОРДЕН "Венеціанська ЧОРНОЇ Аристократи" 4-частина

ОРДЕН "ВЕНЕЦИАНСКОЙ ЧЕРНОЙ АРИСТОКРАТИИ"

Розвивається капіталізм вимагав маси дешевих робочих рук, ратей покірних пролетарів, згодних працювати по 12 годин на добу за копійки - ні, ще не на фабриках, а поки що тільки на мануфактурах, безмашинних підприємствах, заснованих на м'язовій силі. Потрібно було десь набирати матросів на парусні кораблі, де праця також був каторжною. Що володіють своєю землею селяни туди ні за які пряники не пішли б. Спочатку слід було провести «колективізацію і розкуркулення», знищивши норовливих людей, які готові чинити опір. Що і сталося. Західний капіталізм будувався на людських кістках.
До речі, потім англійці будуть заганяти жебраків в так звані робітні будинки, де нещасні приречені на рабську, безкоштовну працю. По суті справи, то був справжній ГУЛАГ, трудові зони-колонії. Саме в Англії буде застосовуватися дитячу працю, і над дітьми, приречені йти на текстильні фабрики, стоятимуть наглядачі з батогами.
Правда, досвід показав, що саме таке жорстоке обезземелення селян забезпечує найшвидший шлях від старого, традиційно-аграрного суспільства до індустріального ладу. Ті, хто не скористався англійською прикладом - Росія, Австрія, Франція - здорово відстали від британців в економічному розвитку в XVII-XIX століттях. Англія в підсумку стає «майстерні світу», головним фабрично-заводських і банківським центром планети. США - це окремий випадок. У Північній Америці не було феодально-патріархального суспільства, яке треба було ламати. До того ж до Америки прибував вже перероблений Реформацією людський матеріал.
Словом, Сталін, проводячи жорстоку індустріалізацію 1930-х років і масово позбавляючи селян власності, не був ніяким особливим деспотом і садистом. Він всього лише за десять років зробив те, що англійці робили століття з гаком. Індустріалізація країни - пані жорстока. Сну ¬ чала вимагає людських жертвоприношень і лише за ¬ тим, гніву, перетворюється на щедру красуню. Перш ніж прийти до «прав людини» і до гуманізму, Захід теж пройшов свій «сталінізм».
До речі, при Генріху Восьмому терор лютував і в верхах. Шляхетним людям теж рубали голови наліво й направо за підозрою в змови проти короля.
Будь-який серйозний дослідник скаже: у XVI столітті Англія змінює свій лик. Країну немов перекодується. Народжується жорстокий олігархічний режим, схрещених з розбійницької, хижацької, типової економікою «до ¬ бичі трофеїв». Вже після Генріха, у другій половині століття, англійці дають світові приклад комерційного піратства під державним «дахом». Сини туманного Альбіону будують швидкохідні, добре керовані вітрильники, грабуючи каравани іспанських суден, що йдуть з вантажем срібла і золота з американських колоній. Пірати отримують звання лордів. Сама королева Єлизавета вкладає свої гроші в розбій на океанських шляхах.
Ми ж відзначимо: перекодування Британії, розрив Генріха Восьмого і з католицизмом, і з іспано-німецько-американської імперією Карла П'ятого Габсбурга - справа рук Венеції. Адже Габсбургам дуже важливо було тримати під контролем украй вразливий стратегічний маршрут, що зв'язує їхні європейські та американські володіння. Тому вони були зацікавлені в добрих відносинах з Британією. Саме тому вони зробили дружиною Генріха (першого за рахунком) іспанку - Катерина Арагонська. Проте король захопився англійкою Ганною Болейн і хотів розлучитися з першою дружиною. Цьому були проти і Габсбурги, і Папа Римський - адже католицтво забороняло розлучення. Однак на бік короля стала венеціанська партія при англійському дворі. Тоді її уособлював лорд Томас Кромвель - один з членів венеціанського руху «спіритуал», покровитель тих, хто виступав за розрив з Римом. Консультантом ж Генріха по шлюборозлучному-статевим питань виступив родич Контаріні - венеціанець Франческо Зорзи. Саме він на підставі якогось старовинного манускрипту довів, що Папа не міг дозволити Генріху одружитися з Катериною Арагонською і тому шлюб з самого початку був незаконним. А тому, мовляв, і жодного розлучення не потрібно.
Прибувши до Лондона в 1529-му році і залишившись там до кінця днів своїх, Зорзи створив венеціанське лобі в Англії. Зорзи при цьому був шанувальником і глибоким знавцем кабали і чорну магію. У 1536-му він навіть написав кни ¬ гу «До проблем таємного листа» - цей посібник для початківця чаклуна. Деталь дрібна, але цікава.
Тому зовсім не випадково, що саме з цього часу венеціанці переводять капітали з Венеції до Британії. Місто на каналах і легенях став даремний: світові торгові шляхи і епіцентр світової політики безповоротно пішли з Середземного моря до Атлантики. Тепер венеціанцям потрібен вихід в океани і новий острів - ближче до європейських гущі подій. Вони переносять до Британії багатовіковий досвід підступності, змов, фінансових і політичних маніпуляцій. І уявлення про людину як про двоногих звірів - теж.
У 1583 році у Венеції велася запекла боротьба між старими і молодими торгово-аристократичними будинками. Молоді розуміли, що роль старої Венеції вичерпана, вона втрачає своє значення. Молоді висунули план: знищити одночасно і папство, і Габсбургів, за допомогою Франції, віддавши Німеччину на розтерзання протестантів. Люди похилого віку вважали, що потрібно просто нейтралізувати папство і взяти його під контроль. І тоді «младовенеціанци» вирішили перевести свої фінанси в Голландію та Англію.
Ідеологом «младовенеціанцев» став монах Паоло Сарпі - ще одна зловісна постать європейської історії. Вільнодумець і гомосексуаліст, антіхрістіанін, який вважав Біблію лише збіркою кумедних анекдотів, Сарпі посіяв зерна розенкрейцерства - віртуальної перед ¬ течі таємних товариств. Сарпі вважав, що віра в Бога ірраціональна і розумній людині просто не потрібна. Сарпі стояв біля витоків Просвітництва. Його другом був знаменитий Джордано Бруно, спалений за вироком інквізиції в Римі в 1600 році ...
Тут необхідно зробити деякий відступ, звернувши особливу увагу на особистість Джордано Бруно, що ми довгий час вважали мучеником, атеїстом, пропагандистом вчення Миколи Коперника, автором геніальної здогади, що розумне життя існує і на інших планетах. Однак дослідження життя цього «великого» людини показують, що головним пунктом звинувачень інквізиції проти Бруно була пропаганда їм самої розгнузданої сексуальної розбещеності і сатанізму. Цими фактами він бравірував на слідстві, за що його й спалили в 1600 році. Такими були соратники ідеолога «младовенеціанцев» Паоло Сарпі - «просвітителя».
Сарпі став володарем умов після 1606, коли Па ¬ па Римський зібрався судити у Венеції двох католицьких прелатів. Сарпі розгорнув енергійну і ефективну пропагандистську війну проти Папи. З-під його пера виходять памфлет за памфлетом, які негайно переводяться в Англії. Сарпі захищає верховенство держави над Папою. Завоювавши популярність, Сарпі написав ще декілька робіт, що піддають сумніву саму необхідність існування Церкви.
Паралельно з цією інтелектуальної агресією йде економічне проникнення «младовенеціанцев» до Британії. Не розраховуючи особливо на королів, вони роблять ставку на протестантський налаштований купецький клас. Спочатку лорд Лестер засновує Венеціанську компанію в Британії. Цій компанії Венеція поступається кілька найважливіших торговельних маршрутів.
У 1581 році під контролем венеціанців в Британії виникає Левантійська торгова компанія, яка зміцнює ¬ ся в Східному Середземномор'ї, отримуючи важливі привілеї (капітуляції на мові тих часів) у турецької влади.
Потім обидві ці компанії зливаються, і на їх основі в 1600 році піднімається величезна Ост-Індська компанія (ОВК) - унікальний освіта, що мало свої армію і флот, спецслужбу і дипломатію. Саме ця компанія забезпечить англійцям експансію в Індію, поклавши початок великої Британської колоніальної імперії. Першим керуючим ОВК став Томас Смайт - вихованець Падуанського університету, одного з центрів венеціанського впливу.
Пройде ще 80 років до повного утвердження в Англії "венеціанської партії», але «інтелектуальна імперія» запанував тут є незворотнім. Сарпі вдається створити в Британії потужну, як тепер прийнято казати, «фабрику думки» і «лобістську групу» одночасно, визначивши в британському істеблішменті багато що на століття вперед. Британія по ¬ поважно перетворюється не тільки в колиска індустріалізму, майстерню світу і лідера формується капіталістичного ладу, але водночас і в центр лихварства, оплот работоргівлі, твердиню темних культів.
«Заперечення Людини як Образа Божого закладається в основу« Нової Епохи ». Це була програма і задум Сарпі. Цим по суті завершилася руйнування англійської душі. Венеція, венеціанські методи були перенесені до Англії ».
Багато дослідників вважають, що ХVII століття в Англії - це початок боротьби за релігійну та політичну свободу, в якій масонство відіграло головну, керівну роль. В основі цієї боротьби лежали питання свободи совісті. Однак це зовсім не так. Головним завданням революційних подій в Англії було впровадження, а точніше захоплення влади в цій країні представниками «Чорної аристократії» Венеції. Вони розробляли плани і фінансували Англійську революцію, а виконавцями їхніх задумів були масони.
Англійський король в 1625-1649 роках Карл I з династії Стюартів наполягав на тому, що народ повинен одержати свої релігійні вірування з рук корони і духовенства. У той час масони стверджували, що право визначення вірувань належить тільки самому народу.
Двотомне опис життя Карла I, опубліковане в 1828-1830 рр.., Відомий англійський критик і письменник Ісак Дізраелі починає такими, дещо туманними, словами: «Доля повеліла так, щоб Англія стала першою країною, в якій сталася революція, серія їх ще не закінчена ».
Книга починається оглядом старої Англії, заснованої на християнстві і своїх власних давніх традиціях. З одного боку - об'єднання монархії, церкви, держави, знати і людей, а з іншого - зловісні контури кальвінізму. Кальвін (Calvin), був одним з реформаторів церкви, який прибув до Женеви з Франції, де його ім'я писалося як Кауін (Cauin), ймовірно відображає спробу вимовити ім'я Коган (Cohen) на французький манер. Щоб розвіяти деякі сумніви щодо національності Кальвіна, варто навести маленький факт з іншого періоду часу, середини ХХ ст. На конгресі єврейського ордена Бней-Бріт в Парижі (про яке повідомлялося в «Католик газеті» у лютому 1936 року) стверджувалося, що знаменитий християнський реформатор Жан Кальвін був єврей.
Кальвін виплекав і організував велику кількість революційних ораторів, чимала кількість яких було надіслано до Англії і Шотландії. Таким чином, під прикриттям релігійного руху була створена мережа агітаторів, які стали каталізатором і рушійною силою англійської революції.
Агітатори-демагоги стали проповідувати суворе дотримання Шабату (Закону про суботу). «Країна була майстерно розділена на тих, хто дотримується Шабат, і на інших ... Кальвін, - каже далі Ісаак Дізраелі, - вважав, що Шабат, маючи своїм джерелом єврейську релігію, обмежений у своєму дотриманні колом святих людей». Продовжуючи свою розповідь, Дізраелі стверджує, що кальвіністи тримали фактично всю країну у своїй владі: «Здавалося, що релігія, згідно з ними, складалася з шабатской казуїстики і що Британська сенат був фактично перетворений в компанію рабинів».
Потім він додає: «У 1650 році, після страти короля Карла I в 1649 році, був прийнятий закон, згідно з якою ті, хто не дотримувався Шабат, піддавалися покаранню».
Сили, які стоять за зростаючим змовою кальвіністів почали виходити з-за куліс і ще більш оголювати свої цілі. У цей час у Лондоні несподівано стали з'являтися озброєні банди бойовиків. Про цей період Ісаак Дізраелі пише: «Їх число доходило до десяти тисяч, і у них було справжню зброю. Це була міліція повстанців, яка готова була робити свою руйнівну роботу дешево і в будь-який час. Коли бачиш, як ці банди, озброєні кинджалами та киями, тероризують місто, стає ясно, що їх поява - це результат роботи, яка була розпочата задовго до цього ».
Коли ці банди вперше з'явилися, і ті, хто контролював події з-за лаштунків, явно ставили собі за мету провокування громадянської війни. Ці озброєні банди залякували багатьох, включаючи обидві палати Парламенту і палац. Згодом цей же метод був використаний пізніше, під час французької та російської революцій.
Ісаак Дізраелі проводить вражаючі паралелі між революціями в Англії та Франції. Тактика преси була в явну підтримку революції, країна була затоплена революційними брошурами та листівками. З 1640 по 1660 рр.. їх було близько тридцяти тисяч. Те ж саме відбулося пізніше і у Франції, під час смути там теж виходило величезна кількість революційних плакатів і брошур.
«Так, XVII століття для Англії стало століттям потрясінь. У 1642-1651 роках в країні вирували буржуазна революція і громадянська війна. Англійці стратили короля Карла (так що росіяни з вбивством Миколи Другого були аж ніяк не першими). До тих же часів відносяться завоювання Шотландії і варварський, грабіжницький похід англійців в Ірландії. Все це закінчилось верхівковою революцією 1688-го, після чого складається Англія - парламентська монархія, олігархія крупних капіталістів і лордів-землевласників. Та Англія, яку ми знаємо по XVIII - XIX століть.
Що являє собою Англія цих століть? Далі-->> var container = document.getElementById('nativeroll_video_cont'); if (container) { var parent = container.parentElement; if (parent) { const wrapper = document.createElement('div'); wrapper.classList.add('js-teasers-wrapper'); parent.insertBefore(wrapper, container.nextSibling); } }

__________________________________________________________________________________

Свіжі публікації.