Усе що для людини найдорожче,
Ти оцінив у цифрах грошових.
Сам жодної копійки не заважиш,
Хоч скільки окрадеш ти душ живих.

Ти впевнений, що за б/у-шне дрантя,
За побрякушки землю одбереш.
Та духу ти не оцінив багаття,
Мою свободу ти не зажереш.

Нас розкидаючи наліво і направо,
Громадиш піраміду із лайна.
Я ж переможу, бо мені цікаво,
Що буде, коли зкінчиться війна.

З дурною славою зависнув ти в зеніті,
Пожадливо згрібаєш тлін і прах.
Шукаєш смерть, як Гітлер у граніті,
Програвши ставку в вінницьких лісах.

Всі ті слова, що були найцінніші,
Ти думаєш, не варті мідяка.
Та я виймаю із корзини вірші,
Немов баласт для нового стрибка.

Я знаю що колись на Січі любій
Я в вишиванці відтанцьовував гопак.
А ти собі, димів в англійськім клубі,
Сховавши тіло у воронячий піджак.

Тепер я йду, штовхаю твої кеди,
Заклавши руки в джинсові штани, -
Дарма кажеш, що з іншої планети -
Ти щезнеш, привиде, упавший із Луни!