PravdaUA - ЗАПОВІДІ РАБСЬКОГО ЖИТТЯ

ЛЮБІТЬ СВОЇХ ВОРОГІВ!	"Любіть ворогів своїх!” (Матвія, 5, 44; Луки, 6: 27, 35)
НЕ ПРОТИВТЕСЬ ЗЛОМУ!	"Я вам кажу: не противитись злому!” (Матвія,5,39).
ЗАОХОЧУЙ ЗЛО!	"І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою,- підстав йому й другу! (Матвія, 5, 39)
НЕ ПРОТИВТЕСЬ НАСИЛЛЮ!	А хто хоче забрати сорочку твою,- віддай і плаща йому!” (Матвія, 5, 39-40; Луки, 6, 29).
ВІДІБРАНЕ НЕ ПОВЕРТАЙ!	"Хто буде тебе силувати відбути подорожню повинність на одну милю,- іди з ним навіть дві!" (Матвія, 5, 41). "Від того, хто твоє забирає,- назад не жадай!” (Матвія,5,ЗО).
ПОЗИЧЕНЕ (У ТЕБЕ) НАЗАД НЕ ЖАДАЙ!	"Позичайте,не ждучи нічого назад! А коли позичаєте тим, що від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка?” (Луки,6,35,34)
БЛАГОСЛОВЛЯЙТЕ ТИХ, ХТО ВАС ПРОКЛИНАЄ! РОБІТЬ ДОБРО ТИМ, ХТО ВАС НЕНАВИДИТЬ! МОЛІТЬСЯ ЗА ТИХ, ХТО ВАС ПЕРЕСЛІДУЄ! МОЛІТЬСЯ ЗА ТИХ, ХТО ВАМ КРИВДУ ЧИНИТЬ!	"Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує!” (Матвія,5, 44). "Добро робіть тим, хто ненавидить вас". (Луки, 6, 27). "Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто вам кривду чинить!” (Луки,6, 28).

        Знайомлячись з усіма цими заповідями, бачимо, що підступніших заповідей не мала жодна релігія в світі за всю історію існування людства, а нинішній "розвиток” християнства в Західній Європі є - звичайний відхід від основ євангельського абсурду. Саме Західна Європа прославилася масовими протестантськими рухами: кальвінізм і лютеранство це протест проти традиційного уявлення про "християнське співіснування”. Руйнувалися держави і навіть імперії, коли їхнє населення розпочинало жити "по-християнськи”. Де тепер "Велика Римська Імперія”, де освічена і культурна Греція, де могутня і древня Русь-Україна, військо якої примушувало християнських завойовників з Візантії та Риму трястися з переляку. Варто було б зазначити основи християнської ідеології: християнські завойовники жили за заповідями Старого заповіту, а серед завойованих і поневолених народів поширювали смирення, покору і рабське ставлення до світу, яке проповідує Новий заповіт. Найкращим доказом нежиттєвості і неприродності заповідей Нового заповіту є та незаперечна істина, що за всю майже двохтисячолітню історію панування християнства не з’явилося жодної країни чи держави, яка б ризикнула беззастережно розпочати жити за Євангеліями, відмовившись від віковічних законів і конституцій, випробуваних складним громадським життям.
       Якось Ф. Нітше зауважив у своїй філософській праці "Антихрист або Прокляття християнству”, що "по суті, був тільки один християнин і той був розіп’ятий на хресті. Те що з цього часу почало називатися "Євангелією”, було вже протилежністю його життя… "Християнським” може бути лише таке життя, яким жив Ісус… Учні Ісуса були далекі від того, щоб вибачити (ворогам) смерть свого вчителя,- це було б по-євангельськи,- або віддати себе на таку ж, чи більш жорстокішу страту з ніжним і лагідним серцем. Але випливло на поверхню зовсім неєвангельське почуття - почуття помсти до тих, хто розіп’яв Ісуса… "Не судіть!”-говорять християни, але самі відправляють в пекло все, що стоїть у них на шляху… Світ, в який нас веде Євангелія - це світ бідних, хворих і жебраків…”
       Шануючи світлий розум відомого німецького філософа, мусимо, однак, розвіяти поширений міф про те, що Ісус був "християнином”. Та й сам Нітше зазначає: "вже саме слово "християнство” є непорозумінням”. Як немає в світі двох повністю подібних зовні людей, так і немає бодай двох проповідників Нового заповіту, які були б одностайні, проповідуючи основи "християнського життя”. А тепер звернемося до помилкового висловлювання Нітше про те, що "християнським може бути лише таке життя, яким жив Ісус.” По-перше, Ісус, (якщо визнати його існування), не створив окремої, відмінної від юдаїзму релігії, а був (за євангеліями) звичайним юдейським протестантом. Він не виступив проти жодного релігійного догмату чи культу юдаїзму, а лише пропонував деякі відмінні норми поведінки, які повинні були руйнували усталені юдейські звичаї і традиції. На противагу старозаповітній заповіді "кров за кров” він висунув заповідь - "не протився насиллю (злу)!”. Покажіть на прикладі, яка з "християнських” держав хоч раз виконала цю ісусівську заповідь?, а виконавши, продовжила своє існування, як незалежна і самостійна держава?.. Та й навіщо далеко ходити? Візьмемо, для прикладу "християнське” життя Ісуса, аби спростувати поняття "жити, мислити і поводитися по-християнськи”…
       Єдиним суспільством, в якому найповніше розцвіли майже усі християнські ідеали, зокрема заповіді Ісуса Христоса, був кривавий і людожерний "комуністичний режим". Юдо-християнські заповіді християни і комуністи розуміли і виконували кожен по своєму. "Люби Бога свого": християни любили свого Ісуса в людському тілі, комуністи - Леніна; "Люби ближнього свого": християни любили лише християн і жебраків, комуністи - комуністів і жебраків (люмпен-пролетарів) *...
       Порівняймо тепер "релігійні" тексти комуністів і християн, щоб наочно пересвідчитись, що це - "одного поля ягоди" і, що без християнства не було б комунізму, а "привид комунізму" і "привид християнства" - це один і той же "привид", який вже вийшов за межі Ізраїлю і Європи в Азію, Африку та Америку.

Інтернаціонал комуністів

"Нагірна проповідь Ісуса" і Євангелія:

      "Вставай проклятьем заклейменный,
       Весь мир голодных и рабов...
       Весь мир насилья мы разрушим
       До основанья, а затем
       Мы наш, мы новый мир построим,
       Кто был ничем, тот станет всем!"

Блаженні злидарі - Царство Боже бо ваше.
       ( у ап. Матвія, 5, 3 - "Блаженні убогі духом"...)
Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете.
Горе ж вам, багатіям,..   (Луки, 6, 20-25)
Бог вибрав НЕМІЧНЕ і НЕМУДРЕ світу. І НЕЗНАЧНИХ вибрав, щоб значне знівечити!
       (Павло1Кор. 1, 27-28)

ЩО ОЗНАЧАЄ "ЖИТИ ЗА ІСУСОМ ХРИСТОСОМ"?

       "Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре!"
       (З Нагірної проповіді Ісуса Христоса. Луки, 6, 26)

       Для початку, необхідно відкинути усі балачки "християнських” книжників про позаізраїльське життя Ісуса, і про те, що він, нібито ходив за знаннями і вмінням в Індію до індусів і буддистів, а на зворотньому шляху забрів до японських самураїв і нінзя, і випадково познайомився з релігійною магією народу майя. Не помічають прихильники "ісусівського юдаїзму”, як цими балачками жорстоко і однозначно принижують розумові і практичні здібності свого "єдиного божества” Ісуса-Яхве… З цих побрехеньок виходить, що Ісусу не вистачало власного таланту бути неперевершеним, всезнаючим і всевміючим "богом”. Якщо це й справді народився "бог” чи навіть "син божий”, то всемогутності йому б не довелося позичати у звичайних смертних, тим більше, у сповідників інших нехристиянських релігій. А щодо його дитинства, то "бог” навіть з пелюшок повинен бути "богом” і, без спеціальної підготовки, з перших подихів повинен був проповідувати свої "премудрі" притчі, почавши "виховання жидів" із своїх домашніх, не говорячи вже про вміння творити чудеса і сеанси масового зцілення. Це між іншим...
         Про дитинство Ісуса з євангелій відомо лише те, що він був неслухняним синочком і байдуже ставився до своїх земних матері Марії та вітчима Йосипа. Він неодноразово непокоїв свою матір постійним непомітним своїм зникненням і вештанням серед незнайомих людей…Про Ісусових друзів і подруг дитинства євангелії нічого не повідомляють… З всього видно, що серед однолітків друзів він не мав. Отже, діти позбавленні нагоди пожити "дитинством Ісуса” чи рівнятися на Ісусика, якщо не брати до уваги відлучення з дому без батьківського дозволу…
         Що ж до життя дорослого Ісуса, то мусимо зауважити, що воно було постійним запереченням його ж "заповідей”. Згадаймо його заповідь "Не протився злому!" і його бешкетування в синагозі (Марка, 11, 15) . А його дружня прогулянка і розмова з Дияволом в пустелі протягом 40 днів подане в євангелії як безсиле і принизливе ухиляння звичайної людини від домагань сильнішого і всевладного господаря всесвіту: " І Диявол вивів Ісуса на гору високу, і показав Йому всі царства на світі, і сказав Йому: "Я дам тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю її кому хочу. То ж коли Ти поклонишся переді мною, то все буде твоє". І повів (Диявол) Його в Єрусалим і на наріжнику синагоги поставив..." (Луки, 4, 5-9). Чи дозволив би Бог і з собою так забавлятися, як з лялькою, та ще своєму супернику?..
         Неохайні та нечистоплотні люди можуть серед висловлювань Ісуса-лікаря знайти слова і вчинки, які виправдають їхню неохайність: "...перед обідом Ісус перш не обмився" (Луки, 11, 37-38). "... деякі з учнів Ісуса їли хліб руками "нечистими”, тобто невмитими. Бо усі юдеї не їдять, якщо старанно не вмиють руки. І запитали вони Ісуса: "Чому учні твої хліб споживають руками нечистими?” (Марка, 7, 1-5). Ісус їм відказав: "Їсти руками невмитими,- не опоганює це людини!..” (Матвія, 15, 20)
         Чи є прикладом нормальних стосунків дітей з батьками пащекування Ісуса до матері на одному з весіль: "Чого тобі, жоно, до Мене?.." Чи "богу" все можна?
         Ісус неодноразово повторював учням заповідь: "Шануй своїх батька та матір”, а коли ж його мати Марія і його брати прийшли до нього під час його проповіді, не звернув на них ніякої уваги та ще й образив. Ось, як про це описано у "високоморальній" християнській Біблії:
         "І прийшли мати Його та брати Його і викликали Його. А народ кругом Нього сидів. І сказали йому: "Мати Твоя, брати і сестри Твої Тебе питають". А Ісус їм відповів: "Хто Моя мати й брати?" І поглянувши на тих, що круг нього сиділи, сказав: "Ось мати Моя та брати Мої!.." (Марка,3, 31-34; Луки,8, 19-21). А як же тоді заповіді: "Шануй своїх батька та матір" і " Люби брата свого"? Якщо знайдуться такі батьки, які в цій розмові не помітять образи, завданої Ісусом своїй матері та рідним братам, то побажаємо таким батькам, щоб їхні діти говорили подібно і про них на людях (за Ісусом)...
         Мовчать християнські попи про причину приходу його рідних, бо євангеліє говорить: "Коли Його ближчі (домашні) почули, (що він з'явився - П.С.), то вийшли, щоб узяти його, бо говорено, ніби він НЕСАМОВИТИЙ." (Марка, 3, 21). Диму без вогню не буває. Та й, хто краще матері може знати свою дитину? Мовчать і про те, що "не вірували в Ісуса навіть брати Його” (Івана, 7, 5)
       В усіх євангеліях Ісуса називають "учителем” ("рабином”), але з виховної практики відомо, що достойний учитель ніколи не буде вчити своїх учнів одному поводженню, а сам поводитися по-іншому. Що ж до педагогічного хисту Ісуса, то його "євангельське життя” - часто є запереченням його ж "науки”.
         Відомо, що, так звані, головні заповіді християнства: "люби Бога свого" і " люби ближнього свого" однозначно перекриваються однією лише заповіддю, яку проголосив Ісус,- "ЛЮБИ ВОРОГА СВОГО". Чи не означає це, що віднині вірні "християни" повинні любити не лише усіх земних своїх ворогів, але й Диявола, який вважається запеклим ворогом Ісуса? І, якщо ця заповідь не є жорстоким жартом і збиткуванням над християнами, то нехай би сам "бог" Ісус Христос, на власному прикладі показав, як треба правильно "любити свого Ворога"; нехай обніметься із Дияволом і поцілується, і нехай переконає усіх християн зробити те ж саме... Який би тоді мир та злагода на Землі настали!.. Але ж ні! НЕ ХОЧЕ ІСУС ПОЛЮБИТИ СВОГО ВОРОГА, ДИЯВОЛА!, не хоче молитися за Сатану і добро чинити Антихристу. Це б було по-християнськи! Тоді, чому християни, залякують мирний люд, що повинен прийти Ісус і знищити усіх своїх ворогів і нехристиян? Чому базікають про постійну і непримиренну боротьбу Ісуса з Дияволом, Добра і Зла, не вміючи належно оцінити, що є "Зло" і, що є "Добро"... З цього й постають жорстокі християнські війни і суперечки, які ніколи не припиняються...
         Жити життям Ісуса - це блукати по світу непрацюючим жебраком і бездомним "бомжом"; жити неодруженим, без рідні і без дітей, без власності і без душі...