Галина Лозко.

ВОЛОДИМИР ШАЯН
основоположник Відродження Рідної Віри

Народився Володимир 2 серпня 1908 року у Львові. Батько його був підстаршиною австрійської армії, а за польської окупації Галичини — залізничним службовцем. Мати походила із стародавнього селянського роду села Добростани на Львівщині.

Наші справжні імена

Галина Лозко

Ім’я, в один голос доводять етнографи та психологи, має доленосне значення для людини, здатне впливати на її вдачу, бути своєрідним психологічним захистом чи, навпаки, тавром. Спробувавши довідатися зі словників, що ж означає «воймя» (зі слов’ян.) ваше чи когось із близьких, здивуєтесь – звичні нам імена, здавалося б начебто рідні, питомо українські, насправді є дивовижною мішаниною не лише імен та прізвиськ, але й просто безглуздих каламбурів, вживаних у різні часи в Ізраїлі, Греції та Римі: Роман – римлянин, Петро – камінь, Антон – «вступаю в бій», Артур – ведмідь, Григорій – «не сплю», Кіндрат – чотирикутний, Марко – молоток, Омелян – суперник, Онуфрій – «маю віслюка», Охрім – назва давньоізраїльського племені, Інна – «плаваю», Нонна – дев’ята, Тамара – фігове дерево (смоковниця), Ксенія – чужоземка, Алла – «одміна», Цецилія – сліпа, Клавдія – «кривонога, кульгава», Анастасія – «ожилий мрець».

Арійський політеїзм і семітський монотеїзм як протилежні світоглядні системи

Галина Лозко

Природні релігії сповідують ті представники народів, які творять культуру. Штучні (неприродні) релігії сповідують ті представники народів, які творять антикультуру. Боротьба між цими двома протилежними світоглядами триває два з половиною тисячоліття.

Лозко Галина Сергіївна

Лозко́ Гали́на Сергі́ївна – український етнолог, релігієзнавець, засновниця Об`єднання Рідновірів України.

Народилася 3 лютого 1952 р. в смт. Єланець, Миколаївської обл.

ЕТНОРЕЛІГІЯ ЯК НАУКОВЕ ПОНЯТТЯ:

Лозко Галина
Релігія — феномен духовного життя людства, його світоглядна основа, яка упорядковує щоденне життя і поведінку людини, а також дає змогу спілкування з «надприродним» (вищим Розумом, Абсолютом, Богом) через обряди.
Переважна більшість визначень релігійного феномена спирається переважно на дві релігієзнавчі категорії: «надприродне» і «віру». Наприклад, релігія визначається як: «духовний феномен, який виражає не лише віру людини в існування надприродного Начала, що є джерелом буття всього існуючого, а й виступає для неї засобом спілкування з ним, входження в його світ» [Релігієзнавчий словник. - К., 1996. - С. 279].

(Волхвиня Зореслава) Таємні механізми ідеологічної боротьби з рідною вірою

Галина ЛОЗКО

Народ дуже повільно засвоює духовні здобутки своїх мислителів. Іноді вони стають більш-менш відомими лише через століття після виникнення, коли вже суспільний контекст описаних подій змінився... Сказане особливо характерне для української науки і культури. Це, звичайно, не могло не позначитись на загальному розвитку етнофілософської думки, бо кожна праця, написана у свій час, має прислужитися своїм сучасникам саме в контексті поточного історичного моменту.

До питання періодизації та реконструкції української етнорелігії

Галина ЛОЗКО,
кандидат філософських наук, професор кафедри міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв

За 50 тисяч років існування релігії на планеті змінилися сотні тисяч релігійних форм. Етнічна релігія автохтонного населення України має історію, старшу від християнства більше, ніж на сім тисяч років. Формування язичницького світогляду предків слов'ян, у тому числі й предків українського народу, припадає на час переходу індоєвропейської людності до протонеоліту. Періодизацію розвитку релігійності на українських теренах можна розглядати як кілька великих епох у житті й світогляді автохтонного населення території України.

Етнорелігія як наукове поняття: дефініції «знання» і «віри», «природного» і «надприродного»

Галина ЛОЗКО

Релігія — феномен духовного життя людства, його світоглядна основа, яка упорядковує щоденне життя і поведінку людини, а також дає змогу спілкування з «надприродним» (вищим Розумом, Абсолютом, Богом) через обряди.

Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект

Лозко Г. Етнологія України: Філософсько-теоретичний та етнорелігієзнавчий аспект. – К.: АртЕК, 2001. – 304 с.

Феномен етносу з давніх часів цікавить і хвилює людство своєю різноманітністю і загадковістю. Етноси формувалися в різні часи, на різних територіях, зі своїми власними характерами, зовнішнім виглядом (антропологією), спільністю мовних, культурних, релігійних особливостей.
      Історичними типами етносів прийнято вважати: рід, плем'я (первісна доба), народність (рабовласницька й феодальна доба), нація (капіталістична або соціалістична доба). Етноси перебувають на різних стадіях свого розвитку. Характерно, що й нині існують плем'яні етноспільноти, наприклад, австралійські аборигени, бушмени.
      Найдавнішим етносом Європи були вже племена трипільської цивілізації, які з другої половини VI тис. до н. ч. мали, на думку мовознавців, спільні мовні особливості і самоусвідомлення своєї етнічної тотожності. Особливо інтенсивно відбувалося формування етносів, так званої "арійської доби", коли у ІІ тис. до н. ч. постали всі індоєвропейські народи, відомі й до сьогодні.

Українське народознавство

Волхвиня ЗОРЕСЛАВА
Українське народознавство як навчальний предмет Український поет Олександр Бучинський-Яскольд у 1678 році написав панегірик "Чигирин”, присвячений героїчній обороні козацької столиці від турків. І от у цьому творі звертає на себе увагу одне місце: поет пише, що коли б турки перемогли, то почали б нам тлумачити в наших школах "літеру”, тобто по-своєму подавати й історію землі нашої, й мови нашої, й буття, а коли б це сталося, то з цього була б нам кривда. Слова знаменні, бо моральної кривди не знає тільки той народ, який уміє пізнавати себе сам і сам оповідає собі власну історію та й плекає власну культуру, а коли йому його "літеру” тлумачить загарбник, ясна річ, той тлумачитиме її за власним розумінням та баченням і на користь собі, а не поневоленому народові.