СПОСОБИ
ПОКАРАННЯ В БІБЛІЇ
Біблійний фашизм
СТАРИЙ
ЗАПОВІТ (заповіді Єгови-Саваофа) 
1. Відрубування руки. 
"Коли чоловіки будуть сваритися
один з одним, І підійде жінка одного (з них), щоб оберегти свого чоловіка
від руки того, що б’є його, і схопить за сором його, то ВІДРУБАЄШ
РУКУ ЇЇ, — нехай не змилосердиться око твоє.” (5М. 25: 11-12)
2. Побиття сорока ударами. 
"Якщо вартий биття несправедливий,
то покладе його суддя...
сорока ударами буде бити його, не більше” (5М.
25,2-3).
3. Повішання на дереві. 
"А, коли на кому гріх смертного
присуду, і БУДЕ ВІН УБИТИЙ, і ти повісиш його
на дереві, то труп його не буде ночувати на дереві...” (5М. 21: 22-23).
4. Спалення на вогні.  
"А хто візьме жінку й матір
її, — В ОГНІ СПАЛЯТЬ ЙОГО ТА ЇЇ, і не буде
кровозмішання серед вас!” (3М. 20, 14).
"А священикова дочка, коли почне робити блуд, У ВОГНІ
БУДЕ СПАЛЕНА” (ЗМ. 21: 9).
5. Закидання камінням. 
"Коли хто матиме неслухняного
й непокірного сина, який не слухається голосу батька чи голосу своєї матері,..
то батько та мати схоплять його, і приведуть його до старших міста та до
брами... І всі люди міста
ЗАКИДАЮТЬ ЙОГО КАМІННЯМ,
— і він помре” (5М. 21: 18-19, 21).
6. Вбивство вістрям меча.
"Коли ти приступиш до міста,
щоб воювати з ним... і, якщо воно не замириться з тобою, і буде провадити
з тобою війну, то обложиш його. І господь, Бог твій, дасть його в руку
твою, а ти ПОВБИВАЄШ УСЮ ЧОЛОВІЧУ СТАТЬ ВІСТРЯМ МЕЧА”
(5М. 20: 10-13).
7. Релігійне вбивство.
"Коли почуєш про одне із своїх
міст,.. що вийшли люди, кажучи: "Ходімо ж, і служімо іншим Богам,.. то
КОНЧЕ ВИБИЙ МЕШКАНЦІВ ТОГО МІСТА ВІСТРЯМ МЕЧА,—
віддай на закляття (знищення) його й усе, що в ньому, та худобу його вибий
вістрям меча (5М. 13: 13-14, 16).
НОВИЙ
ЗАПОВІТ
(заповіді Ісуса Христоса) 
1. Відрубування руки.
"Коли рука твоя спокушає тебе,
— ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі ввійти до життя (вічного)
одноруким, ніж з обома руками ввійти до вогню невгасимого” (Марка, 9: 43;
Матвія, 18: 8).
2. Відрубування ноги.
"Коли нога твоя спокушає тебе,
— ВІДІТНИ ЇЇ, краще тобі ввійти до життя одноногим,
ніж з обома ногами бути вкиненому до вогню невгасимого” (Марка, 9: 47;
Матвія, 18: 8).
3. Виколювання очей. 
"Коли твоє око тебе спокушає,
— ВИБЕРИ ЙОГО, краще тобі ввійти до життя
однооким, ніж з обома очима бути вкиненому до гієни огненної” (Марка, 9:
47; Матвія, 18: 9).
4. Потоплення у воді.
"Хто ж спокусить одне з цих
малих (дітей), що вірують в мене, то краще було б такому, коли б жорно
млинове на шию йому почепити, — і
ЙОГО ПОТОПИТИ в
морській глибині!” (Марка, 9: 42; Матвія,18: 5-6).
5. Відрубування вуха.
"Ісус сказав учням: "Продайте
свій одяг та й КУПІТЬ МЕЧА”. І сказали вони: "Господь, ось тут два мечі”.
А він їм відказав: "Досить!” І коли один, що Юдою зветься, підійшов до
Ісуса, щоб поцілувати (видати поцілунком) Його,.. ті, що були з ним,..
сказали: "Господи, чи мечем нам не вдарити?” І один із учнів рубонув раба
первосвященикового,— та й відтяв йому праве вухо.
Та Ісус сказав: "Лишіть, — уже досить!” (Луки, 22: 35-51).
6. Спалення у вогні.
"Коли хто перебувати не буде
в мені,.. громадять їх і кладуть на вогонь,— і згорять”
(Івана,15: 6); "А невірним, і чарівникам, і ідолянам,..— їхня частина в
озері, що горить огнем та сіркою, а це — друга смерть! (Богослова, 21:
8)
7. Вбивство.
"А тих ворогів моїх, які не
хотіли, щоб я над ними царював, приведіть сюди, і на очах моїх повбивайте!”(Луки,19:
27).
Саме ці методи покарання християнські попи використовували проти "невірних”
і в Україні-Русі: виколювали очі, сікли мечами і спалювали на вогнищах
волхвів, в селах топили з каменем на шиї українок, вишукуючи віщих жінок,
знахарок і народних цілителів; виявилося, що Ісус не розумівся на травах
і травами не лікував, тому вся народна медицина-знахарство і відунство
було віднесене попами до негативного, шкідливого, "антибожого” ремесла...
Найбільш абсурдним прикладом використання християнського покарання, як
"винагороди”, може служити рішення Московського Церковного Синоду: виколоти
очі двом будівничим Бармі і Постнику за збудований у Москві Покровський
собор (Храм Василя Блаженного). Московські архипопи вважали, що у винагороду
за цей Храм будівничі отримали наперед "перепустку” до "Царства Божого”.
Але, щоб ніхто не спокусив їх і матеріально не зміг заохотити побудувати
такий же або кращий храм, московські попи передбачливо викололи їм очі.
Вони на ділі скористалися порадою-наказом Ісуса (Марка, 9: 47).
По суті, в Новому заповіті вміщені набагато суворіші і практично нездійсненні
"заповіді”, виконання яких можливе було лише в монастирях. Якщо в Старому
заповіті заповідь "Не чини перелюбу!” (2М, 20: 14) не має чіткого правового
окреслення чи тлумачення, то в Новому заповіті ця заповідь набула вже протиприродний
і антилюдяний зміст:
"А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться з пожадливістю, той уже
вчинив із нею ПЕРЕЛЮБ У СЕРЦІ СВОЇМ. Коли праве око твоє спокушає тебе,—
ВИБЕРИ ЙОГО, і кинь від себе!..” (Матвія, 5: 27-29).
Хіба не зрозуміло, що виконання і дотримання цієї "заповіді” Ісуса призвело
б до того, що по світу нині блукали б нікчемні залишки "справжніх” християн,
осліплені, безрукі, безногі, неодружені, — "Це ті, хто не осквернився з
жінками!” (Богослова, 15: 4). Бо як радить головний ідеолог християнства
Павло:
"Добре б було чоловікові НЕ ДОТИКАТИСЯ ЖІНКИ. Бо хочу, щоб усі чоловіки
були, як я (неодружені).
Говорю неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як я
(неодруженими). А коли розлучиться (жінка), хай зостанеться незаміжня...”
(1Кор. 7: 1, 7-8, 11).
Звичайно це б привело до того, що поступово повимирали б усі ті народи,
в яких християнству вдалося перемогти і вкорінитися остаточно. А на землях
вимерлих і генетично послаблених народів "яхвообраним” (жидам) поселятися
простіше; вони легко називають себе іменами вимерлих народів чи націй.
Результати такої "перемоги” християнства можемо спостерігати з кожним роком
все частіше і яскравіше. На міжнародних космополітичних зібраннях збираються
переважно жиди усіх країн і держав, видаючи себе за представників різних
націй і народів. А як же інакше? Увесь "християнський” світ змирився з
двома головними національними ідеями жидів, які поширюються через Біблію
і християнство: всі люди є нащадками першожидів Адама і Єви, тобто є жидами
і — уся Земля подарована і обіцяна тільки юдеям, а всі, хто в цьому має
сумнів або заперечує — їх жиди називають "антисемітами”...
Отже, бачимо, як жиди через християнство виховували у всіх нежидівських
народів монастирський спосіб життя, притупляли природне бажання продовжувати
свій рід, щоб розчистити Землю для себе. В останній главі християнської
Біблії, в Апокаліпсисі однозначно говориться про те, що під час "страшного
суда” Яхве-Ісус знищить всі народи, "що говорять про себе, ніби вони юдеї,
та ними не є, але вони — ЗБОРИЩЕ САТАНИ” (Богослова,2,8), а спасе лише
"144 тисячі від усіх племен Ізраїлевих синів” (Богослова, 7: 4). Навіть
у світовій релігії — християнстві чітко проглядається головна ідея юдаїзму
— СПАСІННЯ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЮДЕЇВ...
То ж доки ця злочинна для інших народів книга буде називатися "святою”?
Невже не зрозуміло, для кого вона "свята”?..
Джерело: http://redkyb.ru/svarohs/sv-bib/fashi5.html |
