Ваші пророки - наші пророки

"Дорогі брати, шолом вам в ім'я Бога любові й миру! Бога батьків наших, котрий виявив Себе догідникові Своєму Мойсею в Купині неопалимої, у полум'ї палаючого тернового куща, і сказав: "Я Бог батьків твоїх, Бог Авраама, Бог Исаака, Бог Иакова". Він Сущий - Бог і Батько всіх, а ми всі брати, тому що ми всі діти Старого завіту його на Синае, що у Новому завіті, як ми, християни, віримо, оновлений Христом. Ці два завіти є двома щаблями однієї в тої ж богочеловеческой релігії, двома моментами того самого богочеловеческого процесу. У цьому процесі становлення Завіту Бога з людиною Ізраїль стала вибраним народом Божиим, якому були довірені закони й пророки. І через нього восприял Своє "людство" від Пречистої Діви Марії Син, що втілився, Божий. "Це кревне споріднення не переривається й не припиняється й після Різдва Христова... І тому ми, християни, повинні почувати й переживати це споріднення як дотик до незбагненної таємниці смотрения Божия". Дуже добре це виразив видатний ієрарх у богослов Російської православної церкви архієпископ Херсонський і Одеський Никанор (Бровкович) у проповіді, вимовленої в Одесі більш ніж сто років тому.

Головна думка цієї проповіді - найтісніше споріднення між старозавітною й новозавітної религиями. Єднання іудейства й християнства має реальний ґрунт духовного й природного споріднення й позитивних релігійних інтересів. Ми єдині з іудеями, не відмовляючись від християнства, не всупереч християнству, а в ім'я й у силу християнства, а іудеї єдині з нами не всупереч іудейству, а в ім'я й у силу щирого іудейства. Ми тому відділені від іудеїв, що ми ще "не цілком християни", а іудеї тому відділяються від нас, що вони "не цілком іудеї". Тому що повнота християнства обіймає собою й іудейство, а повнота іудейства є християнство. В основі виступу архієпископа Никанора лежала ідея взаєморозуміння між Православною церквою і єврейством. Це прагнення до зближення не було самотньо в нашій Церкві. Ще в 1861 р. єпископ Нижегородський Хрисанф (Ретивцев) призвав Церкву сприяти припиненню ворожості, встановити стосунки діалогу з євреями. У такому ж дусі звертався до євреїв на початку нашого віха й архієпископ Микола (Зиоров). "Єврейський народ близький нам по вірі. Ваш закон - це наш закон, ваші пророки - це наші пророки. Десять заповідей Мойсея зобов'язують християн, як і євреїв. Ми бажаємо жити з вами завжди в злагоді й спокої, щоб ніяких непорозумінь, ворожнечі й ненависті не було між нами".

Виходячи з таких вероучительных і богословських переконань, ієрархи, духівництво й богослови нашої Церкви рішуче й відкрито засуджували всякі прояви антисемітизму, ворожнечу й погроми відносно євреїв. Так, засуджуючи погром 1903 року в Кишиневі, архієпископ Волинський Антоній (Храповицкий) привселюдно заявляв: "Жорстокі кишинівські вбивці повинні знати, що вони посмітили піти проти Божественного Промислу, що вони стали катами народу, що улюблений Богом".
Під час сумно знаменитого суду над Бейлісом експерти нашої Церкви - професор Київської духовної академії протоієрей Олександр Глаголєв і професор Петербурзької духовної академії Іван Троицкий - твердо захищали Бейліса й рішуче висловилися проти обвинувачень євреїв у ритуальних убивствах. Дуже багато зробив для захисту євреїв від антисемітських нападів з боку крайніх радикально-правих організацій митрополит Санкт-Петербурзький Антоній (Валдковский). Мужньо захищали євреїв від ворожнечі й неправих обвинувачень із боку антисемітських кіл багато інших наших ієрархів і богослови: митрополит Макарий (Булгаков), єпископи Гродненський Донат (Бабинский), єпископ Віссаріон (Нечаєв), архієпископ Серапіон (Мещеряків), архієпископ Макарий (Миролюбов)...

Окремо треба сказати про участь у захисті євреїв проти антисемітизму багатьох наших богословів і видатних релігійних мислителів - наприклад, Володимира Соловйова, Миколи Бердяєва, о. Сергия Булгакова. Солов'їв уважав захист євреїв, із християнської точки зору, однієї з важливих завдань свого життя. Для нього єврейське питання не є питання про те, гарні або погані євреї, а є питання про те, гарні або погані ми, християни. Для налагодження християнського діалогу багато зробили наші знамениті православні релігійні мислителі, євреї по походженню, Семен Франк і Лев Тичин.

Однак не тільки знамениті ієрархи й богослови брали участь у цій шляхетній справі. Багато священиків на місцях активно захищали й рятували євреїв від погромів і переслідувань. Під час другої світової війни й нацистської окупації духівництво й віруючої нашої Церкви, ризикуючи своїм життям, укривали євреїв. Класичні приклади цього - мати Марія (Скобцова), священики Дмитро Клепинин і Олексій Глаголєв, багато хто інші, про подвиги яких, про жертовне служіння порятунку їхніх єврейських братів і сестер треба всім нам знати. Армія нашої країни в боротьбі з гітлерівською Німеччиною ценою життя майже 20 мільйонів перемогло нацизм, звільнила окуповані німцями країни Європи й тим запобігла "остаточне рішення єврейського питання", заплановане й жорстоко проведене нацистами на цих територіях, урятувала євреїв від повного винищування. Після другої світової війни наша Церква початку налагоджувати свої відносини, співробітництво з усім християнським миром, з багатьма міжнародними нехристиянськими організаціями й об'єднаннями, у тому числі й з єврейськими. Ми брали активну участь у діяльності Всесвітньої ради церков, зокрема, його комісії "Церква і єврейський народ", у роботі міжнародних конференцій - у Москві були проведені дві великі міжнародні конференції представників християнських церков і нехристиянських світових религий, де Російська православна церква виступала з рішучим осудом мілітаризму, расизму й антисемітизму. На жаль, сьогодні, у важке для нашого суспільства час, антисемітські настрої в нашім житті проявляються досить часто. У цих настроїв, розповсюджених серед крайніх екстремістів, правих шовіністичних груп, є живильне : середовище загальна криза, ріст національного відокремлення... Завдання Російської церкви допомогти нашому народу перемогти зло відокремлення, етнічної ворожнечі, вузькоегоїстичного націонал-шовінізму. У цьому важкому, але святому для всіх нас справі ми сподіваємося на розуміння й допомогу наших єврейських братів і сестер. Спільними зусиллями ми побудуємо нове суспільство, - демократичне, вільне, відкрите, справедливе, таке суспільство, з якого ніхто не бажав би більше їхати й де євреї жили б упевнено й спокійно, в атмосфері дружби, творчого співробітництва й братерства дітей єдиного Бога - Батька всіх.. Бога батьків ваших і наших. З радістю я повинен засвідчити тут, що бажання вести зближуючий діалог з Російською православною церквою завжди знаходило позитивний відзвук і підтримку з боку суспільних і духовних керівників єврейських громад у нашій країні. З найбільш відомих можна згадати Іцхака Бер Левинсона, що був батьком руху Гаскала (перша половина XIX в.) - рух високої духовності серед євреїв Росії. Із пропозицією вести діалог між євреями й Російською церквою він звернувся до архімандрита Христофорові, ректорові Кременецької духовної семінарії на Волині, де вони обоє жили й працювали. Книга Левинсона про діалог із православними "Досить крові" була перекладена на російську мову в 1883 р. і одержала широке поширення. Її популярність налякала наших реакціонерів, і вони засудили неї на початку століття як небезпечну для в православного духівництва.

У зв'язку з еврейско-православним діалогом варто назвати ще кілька імен: рабина Шмуила Александрова з Бобруйська, (Білорусь) - знаменитого єврейського каббалиста, що перебуває під впливом Вл. Соловйова й убитого фашистами в 1941 році; рабина Лейб Иегуда Дон-Яхия із Чернігова (Україна) - він випробував на собі вплив Толстого, якого часто цитував у своїх проповідях. Варто згадати нашого сучасника професора Михайла Агурского з Єрусалима, знавця історії євреїв у Росії, що багато сделали для нашого зближення. Недавно він приїхав з Ізраїлю в Москву на конгрес російської діаспори й тут зненацька вмер. Вічна йому пам'ять... Взагалі євреї в нашій країні з повагою ставилися до нашої Церкви і її духівництву. Не випадково адвокатом митрополита Петербурзького Веніаміна в 1922 р. на суді в справі так званих "церковних цінностей" був єврей Гуревич, що самозабутньо захищав митрополита...

На іконостасі нашого російського храму в Єрусалимі написані слова псалмопевца: "Просите миру Єрусалиму". Це зараз те, що нам всім потрібно - і вашому, і нашому народу, всім іншим народам, тому що як Бог наш єдиний Батько, єдиний і неподільний для всіх чад Його.


Алексій 2-й, Патріарх Московський і Всея Русі,

голова Президії й Дорадчого комітету Конференції Європейських Церков