II. Закон Мойсея Атор: Олег Вовк Закон Мойсея викладено в п’яти книгах Мойсеєвих (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Второзаконня), які ще називають П’ятикнижжям або Торою (на івриті — “наука”). Не весь зміст Тори названо законом, а лише частину її положень. З’ясуємо, які положення Тори є законом. Словом “закон” в Торі названо окремі вказівки, які Ягве (єврейський “бог”) давав Мойсею. Якщо проаналізувати зміст П’ятикнижжя, то можна виявити та- кі закони. 1. Десять заповідей Ягве єврейському народу. 2. Закон про Край Обіцяний. 3. Закон про Паску. 4. Закони релігійного служіння. 5. Судові закони. Закони релігійного служіння та судові закони не містять в явному вигляді вказівок на суспільно-політичний ідеал Біблії в аспекті ставлення до інших на- родів. Тому розглянемо лише перших три закони. 1. Десять заповідей Заповіді викладено в книзі Вихід, глава 20. Наведемо їх. 1. “Нехай не буде тобі (кожному єврею — О.В.) інших богів передо Мною” (Ви- хід, 20, 3). 2. “Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі до- лі, і що в воді та під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо я — господь, бог твій, бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих по- коліннях тих, хто ненавидить мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить мене і хто тримається моїх заповідей” (Вихід, 20, 4-6). 3. “Не призивай імення господа, бога твого, надаремно, бо не помилує господь того, хто призиває його надаремно” (Вихід, 20, 7). 4. “Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість днів працюй і роби всю пра- цю свою, а день сьомий — субота для господа, бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість днів творив господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьо- мого спочив, тому поблагословив господь день суботній і освятив його” (Вихід, 20, 8-12). 5. “Шануй батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку господь, бог твій, дає тобі!” (Вихід, 20, 12). 6. “Не вбивай!” (Вихід, 20, 13). 7. “Не чини перелюбу!” (Вихід, 20, 14). 8. “Не кради!” (Вихід, 20, 15). 9. “Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!” (Вихід, 20, 16). 10. “Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані ра- ба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!” (Вихід, 20, 17). В 9-й та 10-й заповідях вживається поняття “ближній”. Хто ж мається на увазі під “ближнім” і чим цей “ближній” відрізняється від “дальнього”? Ніде не знаходимо, щоб Ягве, говорячи до Мойсея, вживав слово “дальній”, але він вжи- ває інше слово —”чужинець”. Отже, в Біблії в словах Ягве зустрічаємо два сло- ва, які протистоять одне одному: “ближній” і “чужинець”. Як це не дивно, пря- мого визначення “ближнього” в Біблії не знаходимо. Спробуймо розібратися, що означає це слово. Смисл слова “ближній” як протилежність слову “чужинець” постає в епізо- ді про здійснений євреєм Мойсеєм злочин. Наведемо його. “І побачив він єгип- тянина, що бив єврея з братів його. І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що нікого нема, — та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок. І вийшов він дру- гого дня, — аж ось сваряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: “Нащо ти б’єш свого БЛИЖНЬОГО?” А той відказав: “Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?” І злякався Мойсей ... І втік ...” (Вихід, 2, 11-15). Отже, чужинця (єгиптянина) Мойсей вбив, а ближнього (єврея) намагався виховувати, але злякався і втік. Немає ніякого сумніву, що “ближній” в запові- дях — це одноплемінник, єврей. 2. Обіцяний Край або Чи можна вбивати? Але одразу постає ще одне запитання: заповіді 6-8 стосуються всіх людей чи лише євреїв? Розберемося в цьому. Заповідь 6. “Не вбивай!” Коли євреї прийшли в Обіцяний Край, з гір Евал та Гарізім ними було виголошене прокляття порушникам Закону Мойсеєвого (Второзаконня, 27, 24). Одне з проклять звучить так: “Проклятий той, хто вби- ває свого ближнього потаємно!” Отже, проклинається лише вбивця ближнього, на вбивць чужинця прокляття не насилається. На того, хто вбиває відкрито, прокляття насилати не треба — його [ло]влять і карають за законом. Численні вбивства, до яких закликає євреїв Ягве для того, щоб очистити для “свого народу” Край Обіцяний, визначаються не як вбивства, а як виконання волі Ягве, як здійснення його наказу. Ягве говорить: “Коли господь, бог твій, уведе тебе до того Краю, куди ти входиш, щоб заволодіти ним, то він вижене численні язичницькі народи перед тобою: хіттеянина, і гіргашеянина, і амореянина, і хананеянина, і періззеянина, і хіввеянина, і євусеянина — сім народів, численніших та міцніших за тебе. І ко- ли дасть їх господь, бог твій, тобі, то ТИ ЇХ ПОНИЩИШ..., І НЕ БУДЕШ ДО НИХ МИЛОСЕРДНИМ” (Второзаконня, 7, 1-2). Особливо привертає увагу знищення царя Сигона і його народу, яке було здійснене за межами Обіцяного Краю. Розглянемо цей характерний уривок. Єврейські посли просили царя Сигона пропустити їх через його землю і про- дати їм їжу. “Та не хотів Сигон, цар хешбонський, дати їм перейти через свою землю, бо ГОСПОДЬ, БОГ ТВІЙ (Ягве — О.В.) ЗРОБИВ ЗАПЕКЛИМ ДУХ ЙО- ГО ТА ОЖОРСТОЧИВ ЙОГО СЕРЦЕ, ЩОБ ДАТИ ЙОГО В РУКУ ТВОЮ... І дав його нам господь, бог наш, і ми побили його й синів його та весь його на- род ... чоловіків, і жінок та дітей, нікого не позоставили ми” (Второзаконня, 2, 26-33). Тобто, Ягве провокував народи, з якими доля зводила євреїв, на непос- тупливість або агресивність, щоб дати євреям підстави звинуватити ці народи в завданні шкоди “божому задуму” та знищити їх. Таким чином, заповідь не вбивати має численні застереження. Вона голов- ним чином стосується взаємин єврея з євреєм. За вбивство єврея існувало суво- ре судове покарання, звичай помсти та прокляття. Масові вбивства в Краї Обі- цяному розглядаються не як вбивства, а як служіння “богу”. І якщо вже ніяких підстав убивати нема, то виявляється, що Ягве провокує “чужинців” на агресію або нехтування інтересами євреїв, і євреї мають право цей народ знищити. Логіка така: бажання євреїв — це воля Ягве, перешкоджання євреям — це пе- решкоджання волі “бога” Ягве, а знищення тих, хто наважується перешкоджати Ягве, не є вбивством в біблійному розумінні. Отже, Варфоломіївська ніч, коли “істинні духовні юдеї” (католики) вбивали тисячі “неістинних”, які стали на перешкоді задумам Папи Римського, є подією цілком в дусі Біблії. Отака “загальнолюдська” мораль. 3. Злочинна Пасха або “Бог”-дітовбивця Ягве постає в Біблії як кривавий демон, який насолоджується дитячою кров’ю. Читаємо книгу Вихід. “Оце Аарон і Мойсей, що господь говорив їм: “Виведіть Ізраїлевих синів з єгипетського краю...” (Вихід, 6, 26). “І сказав гос- подь до Мойсея: ... я вчиню запеклим фараонове серце, і помножу ознаки мої та дива мої в єгипетськім краї” (Вихід 6, 26). Отже, Ягве навмисно провокує фараона не відпускати євреїв, щоб був при- від демонструвати свої криваві “дива”. Через Мойсея Ягве (“бог-отець”) передає євреям наказ про Пасху: “У деся- тий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня... І нехай пильнують його до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір ізраїлевої громади на смерканні. І нехай ВІЗЬМУТЬ ТІЄЇ КРОВІ, І НЕХАЙ ПОКРОПЛЯТЬ НА ОБИДВА БОКОВИХ ОДВІРКИ, І НА ОДВІРОК ВЕРХНІЙ у тих домах, що будуть їсти його в них... А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспі- ху. ПАСХА ЦЕ ДЛЯ ГОСПОДА! І перейду я тієї ночі в єгипетськім краї, і ПОВ-БИВАЮ В ЄГИПЕТСЬКІЙ ЗЕМЛІ КОЖНОГО ПЕРВОРІДНОГО ВІД ЛЮДИНИ АЖ ДО СКОТИНИ... І БУДЕ КРОВ НА ОДВІРКАХ ЗНАКОМ, ЩО ТАМ ВИ — І ПОБАЧУ ТУ КРОВ, І ОБМИНУ ВАС. І не буде між вами згубної порази, коли я вбиватиму в єгипетськім краї. І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його, як свято для господа на всі роди ваші. Як постанову віч- ну будете святкувати його!” (Вихід, 12, 3-14). “Пасха” на івриті означає “перескакування”, тобто обминання того дому, одвірок якого помащено кров’ю пасхального ягняти. Ось як каже про це Мой- сей своїм одноплемінникам: “І перейде господь ударити Єгипет, і побачить ту кров на одвірку горішнім і на двох одвірках бічних, — і обмине господь ті двері, і не дасть згубникові ввійти до ваших домів, щоб вдарити” (Вихід, 12, 23). Ось як описує Біблія цей кривавий злочин: “І сталося в половині ночі, і вда- рив господь в єгипетськім краї кожного первородного, від первородного фарао- на, що сидить на своєму престолі, аж до первородного полоненого, що в тюрмі, і кожного первородного худоби. І встав фараон уночі, він та всі раби його, та весь Єгипет. І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!” (Вихід, 12, 29-30). Християни на Пасху на одвірках ставлять хрестик. Для чого? Щоб коли ні- бито вдруге прийде месія єврей Ісус на землю і почне вбивати невинних людей, не зачіпав вірних йому “духовних юдеїв” — християн. Таким чином, з року в рік євреї та їхні духовні спадкоємці (християни) чека- ють на своє найбільше свято чергового дива “божого” — масового людовбивства. Ось такий він, закон про Пасху, який діє по сьогодні. Який же моральний рівень повинен мати “істинний християнин”, що в наш час цілу ніч пильнує з любов’ю до Ісуса — посланця кривавого демона Ягве з потаємною надією на приход цього ката, який для блага юдеїв розправиться з кожним, хто не хоче їм підпорядковуватися, заливши землю кров’ю.
