IV. Єретичне вчення Савла. Атор: Олег Вовк Ретельне дослідження вчення єврея Савла (“апостола Павла”) дозволяє зробити висновок, що воно помітно відрізняється від вчення, викладеного в Євангеліях. Воно суперечить Євангеліям у головних своїх положеннях та містить кілька нових догм, які затіняють сіонізм Євангелій та узаконюють приєднання “язичників” до єврейської релігії. При цьому істинний зміст Старого Заповіту та Євангелій ретельно приховується за облудним багатослів’ям. Розгляньмо головні положення вчення Савла, які викладено в так званих Посланнях апостола Павла.
1. Хто такий Савл? Єврей Савл або “апостол Павло” — це людина, що створила те вчення, яке сьогодні називають християнством. Савл навіть не був знайомий з євреєм Ісу- сом, головним персонажем Євангелій. Хто ж він такий, чим займався до хрещен- ня і за яких обставин хрестився? Читаймо Біблію. За проповідь християнства євреї вбили огреченого єврея Степана. “А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарій- ських. І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним. А Савл ни- щив церкву, — вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав їх до в’яз- ниці” (Дії, 8, 1-3). Отже, Савл — це винищувач християн, який розправлявся з ними особли- во старанно. Описані події відбувалися через кілька років після смерті єврея Ісуса. Отже, немає ніякого сумніву, що Савл радісно вітав страту Ісуса та від- дано служив Ісусовим катам, знищуючи його послідовників. Одного разу з Савлом сталася фантастична пригода, після якої він змінив ха- зяїв і почав служити новим панам. І робив це так ревно, що навіть маючи на сво- їх руках християнську кров, а на своїй совісті невинно забитих одноплемінни- ків — християн, дослужився до звання “апостола”, яке мали лише учні Ісуса та ще кілька осіб, яких Ісусові учні одностайно вирішили вважати апостолами. Во- істину, цей крутій-зрадник є найодіознішою особою серед усієї християнської духовної ієрархії. Такі професійні шарлатани — велика рідкість. Мабуть, саме з цієї причини учні Ісуса не пошкодували для нього навіть звання апостола. Ось яку байку розповідає Біблія про хрещення хитрого єврея Савла. “А Савл, ще дихаючи погрозами та вбивством на учнів господа, прийшов до первосвященика і просив у нього листи в Дамаск до синагог, щоб, якщо знай- де він прихильних до Ісусового вчення чоловіків та жінок, зв’язати їх і привес- ти до Єрусалиму. А коли він ішов і наближався до Дамаску, зненацька осяяло його світло з неба, голос він почув, який говорив: “Савле, Савле, чому ти ме- не переслідуєш?” А він запитав: “Хто ти, пане?” А той відповів: “Я Ісус, що його переслідуєш ти. Уставай, та до міста йди, а там тобі скажуть, що маєш ро- бити!” (Дії, 9, 1-6). Саме цього вбивцю, який, проте, вмів віддано виконувати начальницькі накази, і названо в Біблії “апостолом язичників”. Євреї цим ніби хотіли сказа- ти “язичникам”: “По вас і апостол ваш”. 2. Нововведення Савла Аналіз змісту послань єврея Савла (Павла) дозволяє сформулювати здійсне- ні ним доповнення до Євангелій. 3. З першим пришестям єврея Ісуса, яке описано в Євангеліях, на землю прийшла так звана “правда божа”. 4. З появою “правди божої” докорінно видозмінилися взаємини між єврей- ським демоном Ягве та “язичниками”. 5. Після того, як з’явилася “правда божа”, паралельно зі старозавітним Законом Мойсея (Савл називає його “законом ділї”), постав новий закон — “закон віри”. 6. Згідно із Законом Мойсея — “законом ділї” — “законними” є лише взає- мини Ягве з євреями. Єврейське обрізання є знаком укладеного між ними і їх- нім демоном Ягве заповіту (Буття, 17, 10-14). 7. Згідно з новозапровадженим “законом віри”, “законними” можуть бути і вза- ємини Ягве з “язичниками”. Якщо “язичники” повірять, що єврей Ісус — володар світу, стануть добровільно його рабами, то вони теж отримають вічне життя після фантастичного “суду божого” разом з євреями. Цих “язичників” Савл називає ду- ховними юдеями, які прийняли духовне обрізання (Павло до римлян, 2, 25-29). 8. Запровадження “закону віри” зовсім не означає зміни привілейованого становища євреїв перед Ягве. Євреї лишаються “богообраним” народом (Павло до римлян, 11, 1-36), посередниками між Ягве і людством. “Язичники” лиша- ються (за “законом ділї”) їх слугами, постачальниками багатства, яким “богооб- рані” будуть користуватися. 9. Таким чином, завдяки “закону віри” духовні євреї — християни — зможуть врятуватися, заслуживши собі виправдання рабським служінням перед євреями та їх месією. Розгляньмо, як всі ці положення висвітлено у вченні єврея Савла.
3. “Правда” божа Савл говорить про “правду божу” так: “А тепер (після першого пришестя Ісуса— О.В.), незалежно від Закону (старозавітного — О.В.), правда божа з’яви- лася, про що свідчать Закон і Пророки” (Павло до римлян, 3, 21). Що ж це за “правда божа”? Очевидно, йдеться про звеличення і процвітан- ня єврейського народу після помилування євреїв, яким завершуються всі біблій- ні фантазії про віддалене майбутнє. Єврейський цар Давид першим обумовив це казкове майбутнє процвітання євреїв приходом месії — посланця демона Ягве в людському тілі. Після Давида вже більшість пророків говорять про месію. Однак, в Торі (П’ятикнижжі Мойсея) про месію нічого не говориться. Тора головним чином зациклена на захопленні “з волі божої” Краю Обіцяного та на винищен- ні населення цього терену. Про віддалене майбутнє Тора згадує лише в перед- смертній пісні Мойсея. Наприкінці пісні демон Ягве говорить до євреїв: “По-правді кажу вам: я вістря свого меча нагострю, і рука моя почне суд вершити, тоді відомщу я своїм ворогам (тим, хто не схотів коритися Ягве та обраному ним єврейському народу — О.В.), і своїм ненависникам я відплачу. Я стріли свої понапоюю кров’ю, — я мій меч насититься м’ясом, кров’ю забитого і бранця, головами кучматими ворогів. Радійте, язичники, з народом його (тобто, з радістю виконуйте єврейську волю), бо він помститься (покарає за непокірність — О.В.) за кров усіх своїх рабів, і помсту поверне своїм ворогам, і викупить землю свою, свій народ (євреї — О.В.)” (второзаконня, 32, 41-43). Дещо дивує, що понад 90% опису “правди божої”— це людоїдське смакуван- ня кривавого насильства, однак це властиво всім біблійним віщуванням про май- бутню єврейську диктатуру на землі. Події, які супроводжуватимуть прихід месії, описано у пророків, насамперед у тих уривках, які наведено в третій главі цієї праці. Поява “правди божої” на землі, згідно зі Старим Заповітом і пророками, має такі ознаки: · прийде месія, який “дивами” доведе євреям свої повноваження; · євреї визнають месію царем і посадять його в Єрусалимі царювати; · месія знищить “язичницьких” царів та їхніх вельмож, поставивши нато- мість своїх синів; · месія знищить усіх язичників, які не захочуть бути єврейськими рабами; · месія підкорить покірних “язичників”, які будуть вклонятися до демона Ягве через посередництво євреїв і за рахунок чиєї праці євреї будуть заможно жити. Очевидно, що в той час, коли писав свої послання єврей Савл, з цих ознак почала здійснюватися лише одна: почалося “добровільне” підкорення язичників євреям через поклоніння єврею Ісусу. Доведемо словами з Біблії, що почалося підкорення деяких “язичників” єв- рейському демону Ягве, його посланцю єврею Ісусу (безпосередньо йому та че- рез його учнів — єврейських апостолів) та єврейському народу. По-перше, це — випадок з самаритянкою (або, за Марком, грекинею), яка молила Ісуса за свою доньку, називаючи його “господом”, а себе — “собакою”, яка “підбирає крихти” з столу її “панів” — євреїв (Матвій, 15, 21-27). По-друге, це — навернення в християнство перших “язичників”. Протягом життя Ісуса та кілька років після його смерті жоден “язичник” не прийняв хрис- тиянства. Більше того, учні єврея Ісуса були глибоко переконані, що не-євреям не місце серед християн, що християнство — це суто єврейська релігія. Однак, випадково і з подивом учень Ісуса єврей Симон (“апостол Петро”) дізнався, що, виявляється, і “язичник” може бути християнином. Ось як оповідається про це в Новому Заповіті (Діяння апостолів). Єврей Симон (Петро) отримав запрошення від римлянина Корнилія і прий- шов до нього. “... промовив до них (Симон — О.В.): “Ви знаєте, що невільно юде- єві приставати і приходити до чужинців. Та відкрив мені бог, щоб я жодну люди- ну не мав за огидну чи за нечисту. Тому я без вагання прибув” (Дії, 10, 27-28). Ось воно що! Виявляється, що до того, як Ягве наказав Симону йти до Корнилія, Симон вважав “язичників” за огидних і нечистих! Яке цікаве зізнання! Очевидно, що і єврей Ісус вважав нас, не-євреїв, за огидних і нечистих, коли говорив своїм учням: “... до язичників не ходіть” (Матвій, 10, 5). Виявляється, що християнину Симону на пріз- висько Петро, як і його одноплемінникам, “не вільно” приходити до не-євреїв. Приму- сила ж Симона порушити це правило лише вказівка самого Ягве. Цей уривок з Ново- го Заповіту доводить, що перші християни були єврейськими шовіністами, вони вважа- ли нас, не-євреїв, за нечистих і огидних, їм було навіть заборонено без спеціального бо- жого дозволу приходити до не-євреїв. Однак почитаймо, що відбулося далі. Корнилій попросив єврея Симона розповісти про проповідуване ним вчен- ня. “А Петро відкрив уста і промовив: “Пізнаю я справді, що “не дивиться бог на обличчя”, але в кожнім народі приємний йому, хто боїться його і чинить правду” (Дії, 10, 35). Біблійна термінологія своєрідна — в Біблії “правдою” є виконання Закону. “Правдою” було знищення тисяч єгипетських малюків на Пасху, правдою було масове винищення дітей, жінок та літніх людей, щоб звільнити від “огидних” чу- жинців Край Обіцяний, “правдою” було масове обкрадання євреями єгиптян (Вихід, 12, 35-36). Отже, “правда” — це виконання волі єврейського кривавого демона Ягве. Тому, якщо “язичник” боїться демона Ягве і виконує його волю, тобто перетворюється на єврейського раба, то такий язичник для Ягве “приєм- ний”. Це було справді несподіваним для Симона, що хтось, крім єврея, може бу- ти приємним для християнського “бога”. Читаємо далі. Симон продовжує говорити до Корнилія: “Він (Ягве — О.В.) слово послав для Ізраїлевих синів, благовістячи мир через Ісуса Христа, що господь він усім” (Дії, 10, 36). Симон підтверджує, що Ягве через Ісуса Христа послав слово саме до євре- їв, а також невинно згадує, що єврей Ісус, юдейський цар, господь (тобто, най- вищий на землі пан) не лише для євреїв, а для всіх людей. Це цілком узгоджу- ється з Торою, Псалмами, Пророками та Євангеліями — “бог” звертається до людства через євреїв, посередників між ним і “нечистими язичниками”. “Як Петро говорив ще слова ці, злинув святий дух на всіх, хто слухав слова. А обрізані, віруючи (євреї — О.В.), що з Петром прибули, здивувалися дивом, що дар духа святого пролився також і на язичників! ... Петро тоді відповів: “Чи хто може заборонити хреститись водою оцим, що одержали духа святого, як і ми (єв- реї — О.В.)?” (Дії, 10, 46-47). Це дійсно дивно, що європейці виявилися такими ж здатними “прийняти духа святого”, як і євреї! Дивно для кого? Для єврейських шовіністів. Бо лише їм личить дивуватися, що не-євреї можуть в чомусь зрівнятися з євреями. Тепер прийшов час нагадати про видіння, яке бачив єврей Симон перед тим, як отри- мав запрошення від “язичника” Корнилія. ”... бачить він (Симон-Петро — О.В.) небо відкрите, і якусь посудину, що сходила, немов простирадло велике, яке, за чотири кінці прив’язане, спускалося додолу. В ній знаходилися чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки. І голос я почув до нього: “Устань, заколи, Петре, і їж!” А Петро відказав: “Це неможливо, господи, бо ніколи я не їв нічого огидного, чи то нечистого!” І знов голос вдруге до нього: “Що від бога очищене, не вважай за огидне того!” І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо” (Дії, 10, 11-16). Смисл цього видіння очевидний: коли Симону пропонували їсти огидне і не- чисте, його готували до зустрічі з “язичниками”. Отже, ми, не-євреї, хоча й лишає- мося для євреїв “земним гаддям” та іншими тваринами, якими євреї, як правило, гидують, але Ягве декого з нас все-таки “очистив”, і тепер дехто з нас, не-євреїв — “очищене” “земне гаддя”. Яке “щастя”! Якби кривавий єврейський демон Ягве не “очистив” тих, хто погодився бути його рабами, вони й досі лишилися б нечисти- ми і огидними для євреїв. А зараз вони (християни), хоч і гаддя, зате очищене! Покуштувавши “очищеного” “земного гаддя”, єврей Симон мав великі неп- риємності. Після його повернення в Єрусалим інші апостоли та просто христи- яни висунули до нього претензії: “Чого ти ходив до людей необрізаних та спо- живав з ними?” (Дії, 11, 3). Таким чином, Савл, стверджуючи, що з’явилася правда божа, має на увазі по- чаток перетворення на рабів тих язичників, які визнають єврейську зверхність, вірячи в царя євреїв — Ісуса. ВІРИТИ В ІСУСА ХРИСТА ОЗНАЧАЄ ВІРИТИ В ТЕ, ЩО ЄВРЕЇ ПОВИННІ НА ЧОЛІ З СВОЇМ ЦАРЕМ ЄВРЕЄМ ІСУСОМ ПАНУ- ВАТИ НАД СВІТОМ, А “ЯЗИЧНИКИ” ПОВИННІ БУТИ РАБАМИ БОГООБ- РАНОГО ЄВРЕЙСЬКОГО НАРОДУ. Про це свідчить Біблія. Ті “язичники”, що погодяться бути рабами, нібито будуть жити, інших Ягве має намір знищити. 10. “Закон віри” Савл говорить: “А божа правда через віру в Ісуса Христа” (Павло до римлян, 3, 22) і далі: “Отож, ми (християни — О.В.) визнаємо, що людина виправдову- ється вірою, — без діл Закону... Тож чи не нищимо ми Закону вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закон” (Павло до римлян, 3, 28-31). Таким чином, з’явлення “божої правди” спричиняє виникнення “закону ві- ри”. Багатослівний недорікуватий Савл формулює “закон віри” так. “А божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує; бо різниці немає, тому що всі згрішили та позбавлені божої слави, отримуючи виправдання за- дарма його благодаттю, викупленням в Христі Ісусі, якого бог дав у жертву помилу- вання в крові його через віру, щоб виявити свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів; під час довготерпіння божого, щоб виявити свою правду тепер, не- хай з’явиться він праведним та виправдає того, хто вірує в Ісуса. Де ж те, чим можна похвалитися? Знищено. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри” (Павло до римлян, 3, 22-27). В цьому досить заплутаному уривку варто розібратися, оскільки в одному ре- ченні викладено всю християнську доктрину, створену зовсім не Ісусом Хрис- том, а людиною, яка навіть не була з ним знайома — Савлом (Павлом). Виділимо головні положення вчення Савла з наведеного уривку. · Ісуса Ягве дав у жертву помилування, щоб викупити гріхи ЄВРЕЇВ. · До цього помилування можуть пристати “язичники”, якщо визнають про- голошені Ягве закони (зокрема, про те, що вони є рабами євреїв). · Підставою помилування є безумовна віра в єврея Ісуса та виконання всьо- го, що з цієї віри випливає. Серед законів Мойсея є вказівки про зарізання бичка або ягняти, як викупу за гріхи (Левіт, 4, 27-35). М’ясо такої пожертви “священне” — священник, та йо- го родичі можуть його їсти і цим “очищаються”. Кров жертовної тварини вили- вають до підніжжя вівтаря, попередньо покропивши роги (?) на вівтарі цілоспа- лення (Левіт, 4, 34). Отже, важливу роль в обряді пожертви за гріх займає обряд з кров’ю та споживання м’яса. Про Ісуса як особу, призначену для ритуального жертвопринесення, пише пророк Ісая: “А він був ранений за наші (єврейські — О.В.) гріхи, за наші провини він мучений був, — кара на ньому була за наш мир, його ж ранами нас оздоровлено. Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на нього господь поклав гріх усіх нас! Він гноблений був та принижений, але уст своїх не відкривав. Як ягня, був проваджений він на заколення, і як овечка перед різниками своїми мовчить, так і не відкривав своїх уст... Від утиску й суду він забраний був, і хто збагне його рід? Бо з краю живих він взятий був, за провини мого народу на смерть його дано” (Ісая, 53, 5-8). Про своє приречення на жертву Ісус говорить сам в Євангелії. “Ісус взяв хліб, і благословив, і поламав, і давав своїм учням і сказав: “Прийміть, спожи- вайте, це — тіло моє”. А взявши чашу і подяку вчинивши, він подав їм і сказав: “Пийте з неї всі, бо це — кров моя Нового Заповіту, що за багатьох проливаєть- ся на відпущення гріхів!” (Матвій, 26, 26-28). Подібні епізоди “святої вечері” зустрічаємо і в інших євангелістів. Про єврея Ісуса як приреченого на ритуальне забиття говориться і в наступ- ному уривку: “Кайяфа, що був первосвящеником того року, промовив до них: “Ви нічого не знаєте, і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прий- няв смерть за людей, ніж щоб весь народ мав загинути!” А того не сказав сам від себе, але первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти, і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених божих ді- тей (євреїв — О.В.)” (Іван, 11, 49-52). Обряд принесення єврея Ісуса в жертву за гріхи єврейського народу не об- межений у часі. Що це означає? Якщо сьогодні, майже 2.000 років після страти єврея Ісуса, хтось захоче приєднатися до цієї пожертви помилування, він пови- нен спожити крові та м’яса єврея Ісуса — і одразу всі гріхи перед єврейським де- моном Ягве та перед єврейським народом йому простяться. “Духовну силу” крові та м’яса Ісуса містять в собі “святі дари” — вино та хліб, які споживаються під час причастя. Отже, вершиною християнського “благочестя” є обряд ритуального духовного людоїдства тіла та крові Ісуса. Коли людина спожи- ла шматочок єврея Ісуса, їй одразу прощається все те, що вона зробила проти Яг- ве і євреїв. А якщо ця людина продовжує шкодити задуму “богообраних” встано- вити на землі єврейську диктатуру, духовна сила єврейського народу, до якої вона через причастя долучилася, починає нищити свідомість і тіло такої людини. Помилування можуть отримати і “язичники”, які стануть на шлях безмеж- ної відданості єврейському царю Ісусу, що поведе їх здобувати для євреїв світо- ве панування. Хоча і “язичники”, і євреї можуть врятуватися через обрядове по- їдання єврея Ісуса, однак гріхи цих двох категорій християн різні. На що спря- мовані закони Мойсея? Організувати євреїв на здобування світового панування. Тому євреї винні в тому, що не роблять усього, що від них вимагає Ягве, для встановлення нового світового порядку — єврейської диктатури. Що говорить Закон Мойсея про “язичників”? Що вони повинні покірно бу- ти єврейськими підніжками. Тому “язичники” винні в тому, що не хочуть кори- тися євреям. Що повинні робити духовні євреї — християни? Вірити в єврея Ісуса і його справу. Багато осліплених “язичників” вірить в єврея Ісуса, навіть не замислю- ючись над тим, яку чорну справу той вершить. Єврей, який визнає Ісуса царем, повинен наполегливіше звеличувати свій народ, працювати над побудовою всес- вітнього єврейського царства. “Язичник”- християнин повинен покірно корити- ся своїм єврейським панам (як жінка-самаритянка в Євангелії від Матвія), від- дано виконувати всі їхні накази. Тому, безсумнівно, ХРИСТИЯНСТВО Є РЕЛІГІЄЮ ЄВРЕЙСЬКИХ РАБІВ. Такий висновок дозволяє зробити ретельне вивчення Біблії. У своїх посланнях єврей Савл зовсім перекручує вчення Старого Заповіту і Єван- гелій та заперечує багато своїх власних положень, висловлених в “Діях святих апосто- лів”. В його словоблудді вже майже 2.000 років не можуть розібратися провідні хрис- тиянські теологи Світу. Всі розколи в християнстві постали через створену Савлом ан- тиєвангельську плутанину, яка містить чимало суперечностей та відвертої брехні. Таким чином, вчення єврея Савла є ЄРЕТИЧНИМ і має дуже мало спільного з істинним єврейсько-шовіністичним вченням єврея Ісуса (“Христа”). Не виключено, що прийде час, коли нові християнські ідеологи раптом виявлять “павліанську” чи “савліанську єресь” і відкинуть словоблудні послання Савла, поставивши християн перед прямим наказом Ягве та його посланця Ісуса кори- тися єврейській владі. 5. Християнська класифікація людей Всіх людей землі Біблія ділить на чотири категорії. Читаємо Новий Заповіт: “Котрі бо згрішили без Закону (Мойсеєвого — О.В.), без Закону й загинуть, а котрі згрішили в Законі, приймуть суд за Законом... Бо коли язичники, що не мають Закону, з природи чинять законне, вони, не мавши Закону, самі собі За- кон, що виявляють діло Закону, написане в серцях своїх, як радить їм сумління та їхні думки...” (Павло до римлян, 2, 12-15). Отже, є чотири категорії людей, які ніби-то матимуть на останньому суді різ- ну долю: · євреї-праведники — будуть помилувані та почнуть панувати над світом; праведником може бути лише єврей, який пройшов через очищувальне поїдан- ня єврея Ісуса, тобто християнин; · євреї-грішники — будуть судимі учнями єврея Ісуса під його керівництвом та покарані залежно від їхніх злочинів; це — євреї, які не вірять в єврея Ісуса або не служать його справі — побудові світового єврейського царства; · “язичники-праведники” — будуть помилувані та стануть відданими єврейськи- ми рабами; “праведником” може бути лише той язичник, який став християнином; · “язичники-грішники” — всі неєвреї, які не є християнами — будуть знище- ні демоном Ягве та євреєм Ісусом без суда.
