Орел, Журавель, Бусель...

Тiльки глухонiмий не зуміє пiзнати в цих крилатих словах звуковi зображення споконвiчноживих, тотемних карбiв — оберегiв української нацiї. Нашi мудрi предки — давнi українцi разом з iменами, якими вони нарекли найвідомiших пернатих, передають нам ключi коду нашої Священної Мови. ЖУРА-ВЕЛЬ — тотемний знак — оберiг народу Жура (Чура, пращура?). ОР-ЕЛ — тотемний знак — оберiг народу Ора — прабатька всiх українцiв — Орiян i всiх арiйцiв.

Отже, українська мова за часом виникнення сягає, як мiнiмум, доби приручення, перетворення диких тварин на свiйських, доби, коли звiрi та птахи одержували вiд давнiх українцiв iмена, доби виникнення людської мови взагалi. Про це беззастережно свiдчать орлинi, гiрськi та небеснi висоти, лелечi пари в гніздах на українських хатах, журавлинi ключi. Нашi предки прагли передати i передали у наше вiчне володiння не тiльки природу, простiр i час, але й саму вiчнiсть.

Будьмо ж великими, як душею i волею до свободи, так i засобами її досягнення та збереження! "