Життєвий шлях та політична діяльність Степана Бандери переконливо свідчать про те, що історія визвольної боротьби українського народу нерозривно зв’язана з його іменем. В пантеоні борців за свободу і незалежність України Степан Андрійович по праву посідає одне із чільних місць, являючи собою взірець моральної і фізичної витривалості та незламності духу.

Народився майбутній провідник ОУН 1 січня 1909 року в селі Угринів Старий у Калуському повіті, за часів австро-угорського панування в Галичині. Батько, Андрій Бандера, був греко – католицьким священиком, мати, Мирослава, була донькою священика.

Формування світогляду Степана Андрійовича відбувалося в атмосфері українського патріотизму, у домі часто бували активні учасники національного і політичного життя Галичини. У жовтні – листопаді 1918 року, за словами самого Бандери, він „пережив хвилюючі події відродження і будови української держави”.

Під час навчання у стрийській гімназії Степан брав активну участь у гуртках спротиву „польському духу”, який намагались запровадити у гімназійному середовищі польські викладачі та був членом 5-го куреня Українських Пластунів, а після закінчення гімназії перейшов до куреня Старших Пластунів „Червона Калина”.

Після закінчення гімназії, у 1927 році, Бандера працює у рідному селі у читальні „Просвіти”, засновує театрально-аматорський гурток , проводить організаційну роботу по лінії Української Військової Організації (УВО).

У 1929 році Бандера стає членом ОУН, першим провідником якої став Євген Коновалець. Маючи уже досвід революційної діяльності, Степан Андрійович почав керувати організацією розповсюдження підпільної літератури ОУН, що друкувалася за межами Польщі, зокрема, її пресових органів „Розбудова Нації”, „Сурма”, „Націоналіст”, а також підпільно друкованих у Галичині видань „Бюлетень Крайової Екзекутиви ОУН”, „Юнацтво”, „Юнак”.

У 1932 році Бандера стає заступником крайового провідника, а з січня 1933-го року починає виконувати обов’язки крайового провідника.

Польський часопис „Бунт молодих” за 20 грудня 1933 року в статті „П”ять хвилин до дванадцятої” писав: „Таємнича ОУН – Організація Українських Націоналістів – є нині сильнішою від усіх українських легальних партій докупи”. Тією могутньою і таємничою ОУН керував у Західній Україні ще мало кому відомий інтелігентний студент Степан Бандера.

14 червня 1933 року Бандера та його соратники - члени ОУН були заарештовані за звинуваченням у співучасті у вбивстві міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького. 13 січня Бандеру та ще двох його товаришів було засуджено до страти, але згодом вирок замінено на довічне ув’язнення. У в’язниці Степан Андрійович просидів до 1939 року.

Після захоплення Польщі німцями у Західну Україну прийшов новий окупант, а з польських тюрем вийшли тисячі українських політв’язнів, серед яких – і Степан Бандера. З кінця вересня 1939 року Бандера очолює революційний провід ОУН для боротьби з російськими більшовицькими окупантами. Було створено північний український легіон „Нахітгаль” („Соловейко”) під командуванням Романа Шухевича та південний легіон „Роланд”. Керівництво ОУН планувало, що з приходом в Україну ці легіони стануть зародком самостійної армії України.

30 червня 1941 року Національні збори у Львові проголосили Акт відновлення Української Державності, після чого Гітлер доручив Гімлеру негайно ліквідувати „бандерівську диверсію”, оскільки змагання ОУН за створення самостійної Української Держави ніяк не входило у плани нацистів. Перед прем’єром Стецьком було поставлено ультиматум відкликання і визнання не чинним Акту відновлення Української Державності. Після рішучої відмови Стецька та ще деяких членів уряду було заарештовано. Провідник ОУН Бандера був заарештований у Кракові та кинутий до концтабору, де перебував до кінця 1944 року.

Відчувши силу та стійкість духу ОУН–УПА, німці почали шукати в них союзника проти Москви. Тому в грудні 1944 року Бандеру та кількох членів ОУН звільнили, запропонувавши переговори про можливу співпрацю. Першою умовою переговорів Бандера поставив вимогу визнання Німеччиною Акту відновлення Української Державності та можливість створення української армії як окремої, незалежної від німецької, збройної сили самостійної держави. Гітлерівці не погоджувалися визнавати незалежність України і прагнули створити пронімецький маріонетковий уряд та українські військові відділи у німецькій армії, але Бандера рішуче відкинув ці пропозиції.

Усі наступні роки життя Бандери аж до трагічної загибелі – час боротьби і великої праці за межами України для її блага у напівлегальних умовах чужинецького середовища.

В останні 15 років життя Степан Бандера опублікував велику кількість теоретичних праць, які аналізували політичну ситуацію у світі, СРСР, Україні, накреслювали шляхи боротьби. Ці праці не втратили свого значення для української нації і в наш час.

15 жовтня 1959 року провідник ОУН, за наказом Москви, був убитий Богданом Сташинським. Це вбивство було заключною ланкою 15-річного постійного полювання на лідера українських націоналістів.

Розміщена нижче експозиція архівних документів ілюструє життєвий та політичний шлях Степана Бандери, сторінки його боротьби за волю і долю України. Серед представлених матеріалів – уривки з праць Степана Андрійовича, фотодокументи, листівки, спогади сучасників. Ці та інші документальні джерела дають змогу долучитись до правдивої української історії, історії життя незламної духом людини, одного із кращих войовників українського народу за волю.

1. Статут товариства „Луг” с. Старий Угринів з автографом Степана Бандери
   (1 березня 1928 р.)
   Державний архів Івано-Франківської області, ф-2, оп. 3, спр. 207, арк.122

2. Листування про обвинувачення Степана Бандери, його батька Андрія та ін. за організацію мітингів, молебнів, присвячених пам’яті загиблих українських вояків в дні святкування 10-ї річниці ЗУНР та за розповсюдження відозв, листівок УВО
   (10 листопада 1928 р. - 5 листопада 1929 р.)
   Держархів Івано-Франківської області, ф. 230, оп. 1, спр.181, арк. 35, 44

3. Протокол допиту Андрія Бандери
   (14 грудня 1928 р.)
   Держархів Івано-Франківської області, ф. 230, оп. 1, спр.181, арк. 27

4. Записна книжка Степана Бандери
   (1928 р.)
   Держархів Івано-Франківської області, ф. 230, оп. 1, спр.181, арк. 61

5. Особова справа Степана Бандери, в’язня Станіславської в’язниці, заарештованого за підозрою у діяльності, спрямованої проти польської держави
   (21-24 грудня 1928 р.)
   Держархів Івано-Франківської області, ф. 67, оп. 1, cпр. 257, арк.1-3

6. Постанови ІІ-го Великого Збору ОУН
   (квітень1941 р.)
   Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф.3833, оп.1, спр.61, арк.2,37,40,40зв.

7. Лист С.Бандери до Краєвого Провідника ОУН на Західно-Українських Землях – І. Легенди
   (15 липня 1941 р.)
   Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф.3833, оп.1, спр.44, арк.4

8. Звернення Краєвого Проводу ОУН до українських націоналістів
   (серпень 1941 р.)
   Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф.3833, оп.2, спр.18, арк.21

9. Листівки ОУН
   (б/д)
   Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф.3833, оп.1, спр.63, арк.183, 184, 208, 219

10. Листівка проводу Організації Українських Націоналістів
    (січень 1943 р.)
    Держархів Волинської області, ф.Р-1021 оп. 1, спр.5 арк. 78, 78 зв.

11. "Незмінні дороговкази" (уривки з писань і промов Степана Бандери)
    (б/д)
    Держархів Волинської області, "Визвольний шлях", 1969, ч.Х с.1141-1179

12. Артур Фурман "Слава українському національному герою-Степану Бандері"
    (б/д)
    Держархів Волинської області, ж.РК.82 "Крилаті " ч.10 с.8-10

13. Брошура Організації Українського Визвольного Фронту Америки і Канади “ХХХ-а зустріч-здвиг українців Америки і Канади” до 50-річчя створення ОУН і 20-річчя загибелі Провідника ОУН С.Бандери
    (7-8 липня 1979 р.)
    Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф.5235, оп.1, спр.1086, арк.24-27 зв.

14. Фото С. Бандери – Провідника ОУН
    (б/д)
    Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф.3833, оп.1, спр.44, арк.3

15. Фото Степана Бандери (1909-1959 рр.) - голови Проводу ОУН(Б)
    (1940-1959 рр.)
    Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. 0-205638

16. Фото Степана Бандери - Крайового провідника Організації Українських Націоналістів на Західноукраїнських землях (1933 р.), голови Революційного проводу ОУН (з 1940 р.)
    (до 1959 р.)
    Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. 0-227860

17. Фото Ярослави Бандери - дружини Степана Бандери
    (1960-ті роки)
    Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г. С. Пшеничного, од. зб. 2-237450