1 Яр (30 Вер 2009 21.15.54)

КІЛЬКА МОМЕНТІВ:
За основу взяли проект художника О.Івахненка, котрий мало чим відрізнявся від затвердженого Каб/міном.
1- У композиційному просторі герба відсутні символи праУкраїни. Хто знає про мізинський 20–23тис.літньої давнини «безкінечник», котрий привласнили греки як «меандр»? Нема навіть натяку на трипільську космогонічну сакральну орнаменталістику, хоча б, в якомусь одному з її фрагменті. Знову ж-таки, маємо космогонічних візерунків писанки, складну, універсальну орнаменталістику вишиванок, першо/світову протописемність Кам'яного Святилища (за Суворовим – Могили), домінування в обереговому значенні солярних знаків,.. – все це та інше (спеціалісти доповнять) – відсутнє. Так само, і символ України на Майдані (еклектична колона з жінкою) – пустий, беззмістовний до тривіальності. Натомість маємо:

2- Корону, яка уперше з'явилася в Україні, була пропонована Д.Галицькому як приналежність до Ватіканії, тобто до католицизму. Виникає питання, чи ж повинна атрибутика найвищої влади в собі нести зображення персонажів юдо/християнської міфології, як ознака відповідної окремої теократії (подивіться на саму корону)? Конституція, на жаль, не дозволяє існування провідної ідеології (проукраїнської), так само упосліджує автентичні праукраїнські вірування автохтона.
А гербом утверджується схильність до подальшого панування юдо/римо/візантійщини.
3- Саблезубі леви блукали по території України до останнього льодовика, коли іще неандертальці та кроманйонці цих тварин вигонили з печер та лісових хащ.

Все ж-таки, цар звірів більш актуальний в Африці (Лев Галицький, син Данила – це привід для шанування Львовом, бо у Києва був батько Кий, в Харкові – Харко, до Миколаєва якимось чином причетний Микола 1-й, 2-й,.., до Дніпропетровська Петро 1-й, до Кіровограду Кіров,..).
Лев з короною на голові (іще однією – маємо очевидну художню тавтологію) з язиком мурахоїда, розчепіреними лапами, кошлатим, неприродним хвостом нагадує малюнки з середньовічних астрологічих зах/європейських манускриптів.
Вважаю, для усеукраїнського герба більше вмотивована зооформа, котра зображувалася, як варіант, у вигляді атакуючого сокола – власне, Тризуба.

Отже, до України лев на гербі приналежний, як мамонт до Чернігова.
4- Невиразний головний убір козака – явно штучне, отже й сумнівного походження фантазією художника.
5- Рослинна бутафорна ряснота зі спотвореними гронами калини (ніколи вони не були трикутної форми – лишень глянути на кущ або в енциклопедію), з листям чи то плюща (паразитарної рослини), чи то хмелю (сировини для пивного синдрому) – все це до герба, як калоші до Сахари. А якщо придивитися на колоски, котрі козак та лев підтоптує – взагалі наводить на думки, що таким чином Україна кодується на самознищення.

6- Квінтесенція буття України пропонована з духовністю чужої семітської парадигми-ідеологеми, а матеріальна компонента має невиразний, суто формальний образ у наворочених рослинних кучерях.
7- За законами геральдики блакитний колір тла - другорядний, жовтий Трисути – головний.
Натомість, зображена блакитна верхня смуга стрічки – у верхній частині, отже, – головна, а жовта нижня - підлегла. Де ж правда, логіка та істина?
8- Коли спробував все це зауважити автору (покійному О.Івахненко) - отримав не відповідь з впевненими поясненнями, а спалах негативних емоцій - не було чим крити. Відчувалося, що наслухався подібних зауважень вже й до моїх спостережень – оце й утвердили.
9- Вважаю: неоднозначний герб створений слабко історично обізнаним майстровитим художником, а підправлений такими же, для котрих головне – бутафорна яскравість, формальна атрибутика, кон'юктурність та деструкція. А відверто - провокація з неприхованим антиукраїнством.
Ганьба, а не герб!