PravdaUA


Неділя, 01 Лис 2020, 00.40.23
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід


Меню сайту

Категорії розділу
Обережно християнство [51]
Богознавство [41]
Минувщина [17]
Різне [30]
Політика [17]
Відео [2450]
Глобалізація, сіонізм та жидівство [13]
Важливо [92]
Патріотизм [56]

Наше опитування
Оцените мой сайт
Всего ответов: 282

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Форма входу
Логін:
Пароль:

Головна » 2009 » Грудень » 22 » Українську Народну раду створено
Українську Народну раду створено
21.11.15

Те, що я зараз пишу, як і завжди, є виключно моєю власною думкою і не відображає позиції жодної з існуючих партій чи організацій, а також жодних інших людей, крім мене.
У неділю 20 грудня у Києві, в Палаці культури КПІ, відбувся установчий з’їзд Української Народної ради (мали назвати «Національна», але така організація вже була зареєстрована). Головою, після божевільних пристрастей (ніколи таких не бачила) обрано Миколу Поровського. З’їзд вирішив підтримати на президентських виборах Віктора Ющенка.


До проведення заходу організатори поставилися сумлінно. Всім делегатам і журналістам роздали матеріали з’їзду, охорона була чемна, фотографам (щоправда, їх було мало) не заважали працювати, у холі продавали і роздавали україномовну літературу, було організоване харчування – з таких от маленьких приємностей складається враження про велике.


Привітав зібрання владика Євстратій (ЗОРЯ) (УПЦ КП)


Дмитро ПАВЛИЧКО виголосив вступну промову – правильну по суті, але занадто, як на мене, патетичну: «Дай Боже нам мудрості започаткувати діяльність своєрідного парламенту, де голоси досвідчених громадських діячів і голоси студентства звучатимуть не тільки як відгомін минулого, але і як рокотання майбутнього Майдану». Тому, хто, як один полковник у Дніпропетровську наважиться заговорити з міліціянтами українською мовою, «стражі порядку накладуть кайдани і вдарять у груди важкими кулаками». Головна думка: невипадково ми зібралися у тому самому залі, де був заснований Рух. І фраза: «Сприймайте нас, українських патріотів, як націоналістів воскресаючого народу. Пора перестати нам боятися автентичної назви нашого світогляду – націоналізму, який ми розуміємо як служіння Батьківщині».
Склад УНР – старі рухівці + студенти, а сама УНР – «трибуна захисту нашої державності». Вона базується на індивідуальному членстві і не є виборчим проектом.


Далі юрист, професор Володимир ВАСИЛЕНКО виголосив доповідь «Нова Конституція України (Як подолати конституційну кризу)». Головна думка: необхідно через конституційний суд повернутися до Конституції 1996 року. Цікава фраза: «Порядок без демократії – це диктатура, а демократія без порядку – це хаос». «Україну без Кучми» і «касетний скандал» він прямо назвав спецопераціями Росії проти України, яка «взяла курс на європейський і євроатлантичний цивілізаційний вибір» і «прагнула вийти із силового поля Росії».


«Моральний принцип в об’єднанні церков і нації» - так називалася доповідь правозахисника, редактора газети «Наша віра» Євгена СВЕРСТЮКА. УНР він назвав «позапартійним центром стимулювання молоді до громадської активності». Спробую коротко переказати його промову.
Полеміка між різними юрисдикціями українського православ’я зводиться до «обстоювання канонічності» і обстоювання «права Церкви на автокефалію». Ці питання мають мало спільного з Євангельською істиною, яку слід відкривати людям.
Чи готові ці церкви об’єднатися на ґрунті спільності віри, догматів і обряду? Прості православні християни – так. Єпископи хотіли б, але їх заважають «зв’язки, ризики і брак солідарності».
«УПЦ МП потихеньку тяжіє до свого давнього історично-духовного центру часів Київської Русі.
Філарет уже є Патріархом – і уникає зайвих рухів.
Мефодій готовий до будь-кого приєднатися задля визнання його підозрілих висвячень.
Усі чекають голосу зверху».
Цим голосом зверху, ознаменованим веселкою над Софійським собором, Є.Сверстюк вважає приїзд Вселенського патріарха Варфоломія, який довів, що центр православ’я ніколи не зрікався Києва.
«В часи занепаду і руїни в нашій історії завжди піднімалися духовні сили з низів – народна самоорганізація. Українську церкву рятували братства. Нині починає оживати мирянський рух, який буде нагадувати, що Церква – для народу, і вона повинна засвідчити голос українського народу».


Далі виступав Арсеній ПУШКАРЕНКО, студент першого курсу філософського факультету КНУ ім.Шевченка, лідер якоїсь організації «Патріот», який очолив молодіжне крило УНР. Не відриваючи очей від аркуша, швидким, поставленим голосом зачитав статистичні дані про становище молоді в Україні. Цифри дослідження, проведеного Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді, і банальні істини – як то, що за Україну треба боротися.
Втім, можливо, я несправедлива до хлопця. Молодих не можна оцінювати по одній промові. Не всім же писати і говорити, як Дмитро Корчинський :) Важливо, як він покаже себе у роботі.

Академік Володимир ПИЛИПЧУК прочитав доповідь про економічне відродження України.


Полковник В’ячеслав Білоус, голова Спілки офіцерів, - про стан Збройних Сил України


Микола ПОРОВСЬКИЙ розповідав про консолідацію Української Нації. Його виступу, на жаль, не чула

Всі промовці в тій або іншій формі закликали підтримати Віктора Ющенка.

Іван ДРАЧ: «Гріх було б не підтримати людину, яка стільки зробила для відродження України».


Ігор ЮХНОВСЬКИЙ: «Виберуть Ющенка Президентом чи не виберуть, але якщо ми маємо хоч крихту національного самолюбства, маємо голосувати за Ющенка. Щоб він зібрав достатньо голосів, щоб впливати на політику». Закликав до створення «сімейної піраміди» - його онуки голосуватимуть за Ющенка, а правнуки ще неповнолітні.


Олександра МАТВІЙЧУК, вродлива дівчина з неймовірним голосом, за який будь-яка актриса віддала б що завгодно, говорила недовго, але виразно. «Ми не хочемо жити в країні, яка називається «Ета страна». Від імені організації «Молодіжна варта» - вона розповіла про невиконані обіцянки всіх представлених у ВР блоків перед молоддю.


Пані ІРИНА з Луганська розповіла, що вона і її родина мають повне моральне право агітувати проти Ющенка – за поставленого ним на високу посаду регіонала, за пресування владою її чоловіка-публіциста тощо (не дослухавши, її ледь не освистали), але вона піднялася над особистими образами і не робить цього. Щоб виростити справжнього лідера, як Петлюра і Бандера, казала вона, потрібен час. Ющенко не ідеальний, але він єдиний, крім «залізно непрохідного» Костенка, український кандидат. Про Тягнибока вона, посилаючись на політв’язня Овсієнка, сказала, що він є агент Москви. «Доля України вирішуватиметься на західних теренах – хто вийде у другий тур проти Януковича».


Голова УНА-УНСО, Герой України Юрій ШУХЕВИЧ закликав націлюватись на світову першість для України, ставити перед собою максимальні завдання – тоді буде виконано бодай щось. А якщо ставити маленькі – нічого не буде зроблено.

Євген ЛУПАКОВ, голова мандатної комісії, зачитав статистику: на з’їзд був делегований 1101 делегат від 20 областей, Києва та Севастополя. З них 980 (89%) прибули. 244 делегати мають вік до 25 років. 825 – вищу та незакінчену вищу освіту, 155 – середню. Гостей, разом з журналістами, 273 чол., серед них є представники білоруської партії «Свобода» і білоруської автокефальної церкви. Журналістів – 23, з них 2 закордонних.


Поровський і Ратушний

Голова оргкомітету Дмитро ПАВЛИЧКО зачитав резолюцію про створення УНР. Далі пролунала пісня «Червона калина» - як не дивно, в оригінальному, «неполіткоректному» варіанті – «з москалями тан».


Далі виступив заступник київського мера Сергій РУДИК – «головний знищувач пам’ятників тоталітарного режиму». Казав про те, що пам'ять героїв України необхідно вшановувати, в т.ч. монументами. А замість них по всій Україні стоять Леніни та інші окупаційні вожді. Розповів, скільки в Україні було і є пам’ятників, вулиць і т.д., присвячених комуністичним діячам – вулиць Кірова, наприклад, 1215, Калініна – 755. За пам’ятники, які є в реєстрі памяток, дають від 2 до 4 років. А якщо пам’ятника нема в реєстрі – до 15 діб за хуліганство. Так що їдьте у свої села і міста і ламайте пам’ятники!

Закликав не поливати брудом Тягнибока та інших правих кандидатів – всі борються за Україну, як уміють, а нас не так багато. Тим більше, що в Інеті з’явилася інформація, що Президент вестиме переговори про об’єднання з правими кандидатами.



Михайло РАТУШНИЙ оприлюднив «Заяву З’їзду Української Народної Ради з приводу майбутніх президентських виборів»:
Наступний рік в Україні – рік виборів. Кожні вибори важливі. Але результат майбутніх президентських виборів визначатиме не тільки майбутній курс держави, але фактично знову ставить перед альтернативою: чи Україна залишиться самостійною, соборною, демократичною та європейською державою, чи повернеться до стану колонії.
Тому вибори Президента є не просто черговою кампанією, а іспитом на національну зрілість.
Загрози та виклики Україні з боку імперіалістичної позиції Кремля потребують мобілізації сил українських патріотів і державників. Москва прагне реваншу за поразку в 2004 році. І хоче встановити в Україні режим колоніальної адміністрації.
Український народ повинен дати відсіч зазіханням на свій суверенітет і підтримати на виборах Президента кандидатуру яка керується в своїй діяльності національними інтересами, а не вказівками ззовні.
Так, це складний вибір. Згаяно багато часу. Ті, хто волею народного піднесення, названого Майданом, отримав владу і повноваження – розсварились, скористались ними часто для задоволення не національних і державних потреб – а своїх власних.


На вулиці під снігом самотньо мерз помаранчевий прапор, закріплений на машині з написом "Ющенко".

Після відкритої і демократичної дискусії на обласних конференціях Української Народної Ради по всій Україні переважною більшістю голосів на питання «Кого в цій ситуації УНР повинна підтримати на президентських виборах?», вибір було зроблено на користь діючого Президента України – Віктора Андрійовича Ющенко.
В ситуації що склалася ми вважаємо його найбільш прийнятною кандидатурою, що заслуговує на нашу підтримку. Попри низку управлінських, кадрових помилок, Віктор Ющенко продемонстрував свою відданість ідеї української державності, збереженню української ідентичності та європейського курсу розвитку. Президент зробив вагомий внесок у відновлення національної пам’яті та гідності українців. Його зусиллями Україна і світ дізналися гірку правду про Голодомор 1932-33 років. Гідно вшановано борців за волю України. Героїв Крут,битви під Конотопом, Батурина. Своїми Указами та законодавчими ініціативами Віктор Ющенко зробив вагомий крок у напрямку визнання борців ОУН-УПА на державному рівні.


Павличко, Драч, Осьмак і Рудик


Молодь УНР

Президент протидіє інформаційній, політичні та економічній агресії Росії. Ведеться активна робота по зміцненню українських кордонів та виведенню Чорноморського флоту Росії з української території. Лінія на відстоювання економічної та політичних свобод громадян, свободи слова заслужено відзначені світом.
Тож виходячи з викладеного покладаючись на консолідовану позицію обласних організацій Української Народної Ради заявляємо про підтримку з’їздом Української народної Ради кандидата в Президенти України Віктора Андрійовича Ющенка.
Розуміємо, що перемоги як в минулому так і сьогодні забезпечуються за умови консолідації голосів свідомих українських виборців навколо однієї кандидатури. Звертаємося до всіх кандидатів що заявляють в своїх програмах про відстоювання українських національних цінностей піднятися вище своїх особистих і партійних інтересів та зняти свої кандидатури на користь Віктора Ющенка».

Абсолютна більшість делегатів підтримали цю заяву. Проти було 3, утримались 23.
«Від себе» Михайло Ратушний закликав Ющенка дати Героя Степанові Бандері.

****************************************
************

Чесно кажучи, захід справляв враження. Коли в залі сидить під тисячу людей, зі всієї України, і всі підтримують Ющенка… Розум підказував, що Ющенко всього лише готує собі об’єднання, з яким збирається іти у парламент, або, може, навіть і на наступні президентські. Але все одно була в голові асоціація із великим незграбним ведмедем у вузькій берлозі, якого собаки кусають за п’яти, а він так повільно-повільно вилазить, задкуючи, розвертається і підводиться на повний зріст. Так повільно підводиться, що вони за інерцією ще гавкають.
Такий повільний набір сили, повільне розгортання. Врешті-решт, ми забуваємо, що всі ці п’ять років він був важко хворий, переносив операції, жив на знеболювальному. А «любі друзі» тим часом крисили і гризлися.
На жаль, це відчуття було безнадійно зіпсоване війною за посади, яка почалося пізніше.

****************************************
************

Далі відбувся скандал. До трибуни вийшов Сергій КИРИЧЕНКО з Херсона, якого представили як голову УНР на Херсонщині і нардепа 2-3 скликань. Я бачила цю людину на марші ультраправих 14 жовтня – він штовхав псевдонаціоналістичну промову про велику слов’янську націю, а потім у каментах мені накидали цікаві подробиці його біографії.
Виходить він до трибуни і каже таке:
- Давайте не будемо лякатися цього слова – нинішній режим в Україні називається жидократією!
Зал зааплодував. Гадаю, не стільки через тотальний антисемітизм, скільки через здорову реакцію на гостру репліку промовця. Якби він, наприклад, сказав «Янукович мудак!», було б те саме :)
- У Херсоні мер – жид! - продовжував Кириченко. – 200 ліфтів не працюють, люди п’ють отруєну воду! І далі щось про те, що треба робити з представниками згаданої меншини і – якщо не помиляюся, щось про підтримку Ющенка.
Поки він це казав, зал зашумів, хтось свиснув.

До трибуни вискочив якийсь дядько: «Це провокація! Цього не можна казати! Забирайся геть!».
Кириченко закінчив свій короткий полум’яний виступ і кулею вилетів із зали.

Зрозуміло, що людині заплатили. Газорублями. Але зрозуміло і те, що й він заплатив – за обрання його головою Херсонської обласної УНР. Не могли ж люди не знати, кого обирають і делегують.
Якби заплатити мільйон доларів комусь із відомих націонал-демократів – він, безсумнівно, теж сказав би таке з трибуни :) Але для присутніх це було б повною несподіванкою – адже раніше нічого подібного публічно він не казав. А цей – відомо, хто він, і що він скаже. То як він туди потрапив, якщо не газорублики?

Поки виступали двоє наступних промовців, президія підготувала «Заяву про міжнаціональну злагоду»: «Установчий з’їзд Української Народної Ради не сприймає виступу делегата з Херсону і відмежовується від його слів. Росіяни, євреї, білоруси, болгари, угорці, татари та інші національні меншості в Україні не наші вороги, а спільники в боротьбі за Європейську Україну. Виступ згаданого делегата суперечить демократичним принципам Української Народної Ради».
- Голосуйте, люди, - попросив Павличко, - бо інакше Мінюст може нас не зареєструвати.

Заяву прийняли більшістю голосів. Проти було 26 делегатів, утрималось десь стільки ж.

Для тих, хто проти, скажу так. У нас демократія. Кожен може казати все, що хоче. Але не всюди. Є акції скінів та інших праворадикалів – там і виступай. Якщо запросять. А в чужу пісочницю зі своїми пасочками не лізь. Бо Президенту потім за тебе і таких, як ти, Стіну Плачу цілувати, щоб Захід не віддав «фашистську державу» Кремлю, і рейтинг на тому губити.


Щоб поставити крапку у національному питанні, дали слово Станіславі КУНЯНЯН-СКОРИК, вірменці з Житомира, голові спілки місцевого відділення солдатських матерів. Тим, що люди мали можливість почути її прекрасний виступ, безсумнівно, треба завдячувати Кириченку :) Жінка середнього віку, зовні типова вірменка, була розлючена до нестями.
- Я пишаюся тим, що я вірменка, але за духом я українка! Кажете, керівник у вас поганий – чому самі не зняли? Поганим мером може бути і єврей, і українець, і вірменин, і його треба знімати, але нація тут ні до чого. У мене і батько, і мати вірмени, і батько заповів, щоб його поховали на цій землі. Тут покоїться прах мого батька. Я дочка двох народів, але ближча мені Україна!
Її блискучу українську мову треба було чути. Розповіла, що на роботі, коли треба щось перекласти українською, всі звертаються до неї. Не сумніваюсь. Люди шалено аплодували їй, дехто стоячи.

***********************************

Колишній бютівець Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО: «Це наше божественне право мати Президентом представника нашої нації. Інші нації, до яких ми ставимось із шаною і любов’ю, представлені у парламенті, а Президентом хай буде українець!».
- Думайте, люди, перед вами щойно виступав представник іншої фракції, - сказав хтось з президії.
- Мене виключили з БЮТ за мою проукраїнську позицію! – відповів Омельченко.


Капітан І рангу МАХНО з Севастополя розповів, що до війни в Севастополі було, якщо не помиляюся, 5 українських шкіл. Під час німецької окупації їх усі закрили, і так і не відкрили. «Наслідки німецько-фашистської окупації для Севастополя ще досі не подолані!».


Десь у середині з’їзду його відвідав Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Чекали й на президента, охорона навіть розпустила чутки, що він «на підльоті». Це було брехнею – Президент був у Чернігові і фізично не мав змоги прибути на з’їзд. Можливо (версія Ігоря Гурчика), вони таким чином заганяли неслухняних делегатів у зал :)

- У нашій праці, боротьбі і думках, - сказав Патріарх ФІЛАРЕТ, - видно, хто ми такі. Якщо ми українці, мусимо обрати Президентом українця. Ми повинні не тільки тут виступати, а йти у народи і переконувати людей, а то інші переконають. Кожен на своєму місці має зробити все для того, щоб у нас був український Президент. Церква не буде вести агітацію, бо це заборонено, але Церква буде за це молитися!


Після виступу Патріарха оголосили годинну обідню перерву, а по закінченні її Євген ЛУПАКОВ зачитав делегатам для затвердження Статут УНР. Ось деякі пункти:
З’їзд відбувається не рідше, ніж раз на два роки, Великі Збори – не рідше двох разів на рік. Головю Великих зборів є голова УНР. Збори підзвітні з’їзду УНР.
З’їзд обирає з відомих людей, моральних авторитетів Раду Старійшин. Її члени не можуть обіймати в УНР жодних інших посад. Рада Старійшин рекомендує на затвердження з’їзду кандидатуру на голову УНР.

Люди проголосували за статут, який почули щойно, з голосу, що, на мій погляд, було помилкою, і обрали головою Ради Старійшин Дмитра Павличка. Ще до Ради старійшин увійшли: Дзюба, Василенко, Драч, Мушкетик, Черняк, Горинь, Овсієнко, Олійник (той самий, комуніст!), Пилипчук, Сверстюк, Юхновський, Шухевич, Мулява, Танюк. (Когось могла забути).
Проти Ради старійшин особисто я нічого не маю. Від них може бути тільки користь - якщо не матимуть відношення до грошового потоку.



І тут почалося.
Павличко вніс на голову УНР кандидатуру Миколи Поровського. За нього – 467 голосів, не вистачає. Люди обурюються, що не мають права самим вносити кандидатуру. Їм пояснюють, що вони щойно проголосували за статут, де написано, що кандидатуру голови вносить Рада старійшин, тобто Павличко. Люди не слухають, обурення наростає.
Учителька з Броварів Марія Овдієнко і більшість людей у лівій частині залу (якщо стояти до залу обличчям) з місць голосно вимагають обрати головою Михайла Ратушного.


Баба Параска; Тополя і Рудик

Наталя ОСЬМАК просить слова і каже, що сама теж не бачила статуту. Пропонує вихід: більшість з присутніх зібралися «на Павличка», він для усіх авторитет. Хай буде Павличко, хоч він уже і голова Ради старійшин.
ПАВЛИЧКО каже, що йому виповнилося 80 років, він запропонував Поровського, бо той молодий.
ВАСИЛЕНКО розказує про свою пропозицію: півроку УНР очолює Павличко, півроку Драч, півроку Поровський і т.д. А далі вже голови обиратимуться на довший строк. Видно, що Павличкові ця ідея сильно імпонує. Люди у залі перемовляються: «Це щоб задовольнити амбіції кожного, а роботи ніякої».



У залі наростає напруження. Половина кричить «Поровський», половина «Ратушний». БІЛОУС, який керує процесом, марно намагається їх заспокоїти. Але практично всі готові помиритися на кандидатурі Павличка.
З’ясовується, що значна частина людей вже залишила з’їзд – у них автобуси. Лічильна комісія перераховує – у залі 598 присутніх.



РАТУШНИЙ пропонує Павличка. Юрій ШУХЕВИЧ закликає не перенавантажувати Павличка, бо у нього купа інших обов’язків. Не впорається з роботою в УНР, самі ж з нього потім і питатимем. Помітно, що виступ Шухевича трохи «переламав» ситуацію.
Хтось пропонує ввести у статут пункт, що у виняткових обставинах посади голови УНР і голови ради старійшин можуть бути поєднані. Павличка умовляють погодитись. Він починає агітувати за пропозицію Василенка – щоб по півроку.
Врешті-решт відбувається переголосування кандидатури Поровського, і той проходить – 345 голосів за.


Микола Поровський і Дмитро Павличко



До складу Великих Зборів входять Мовчан, Карпюк, Круцик, Дончик, Зенон Гузар, Наталя Осьмак (здається, перерахувала не всіх). До Президії Великих Зборів обрали, зокрема Петра Ющенка, який весь час незворушно сидів у залі і стежив за тим, що відбувається.
Потім обрали заступників Поровського. Першим став Білоус. Решта – Сергій Рудик і студент Арсеній Пушкаренко.


Державний гімн. У центрі - Петро Ющенко, Михайло Ратушний та Іван Заєць

…Є у мене в селі сусідка – тітка Паша. Вона вважає, що поки врожай не зібрано, хвалити його не можна. І навіть коли під вагою аж гілки гнуться, дивиться скептично і каже: «Може, щось і вийде…» :)
Джерело: http://www.bilozerska.livejournal.com/
Категорія: Політика
Додав: PravdaUA
Переглядів: 805
Рейтинг: 3.0/1 |

Всього коментарів: 0

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар
«  Грудень 2009  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031

Архів записів

Друзі

Міні-чат
500

Copyright MyCorp © 2020