7. Деякі важливі факти хронології єврейських вигнань, спровокованих злочинами іудейської мафії

Ідеологічні установки Старого Завіту формують світогляд і систему цінностей іудеїв. Як ми бачимо ці установкипрограммируют злочинну свідомість іудеїв і штовхають їх на всілякі злочини.

Неєврейські народи не просто пасивно спостерігали за злочинами іудеїв, а боролися з іудейською мафією як могли.

За всілякі злочини (убивства, пограбування, підпали, отруєння, обмани, махінації, ритуальні вбивства дітей і т.д.) євреїв виганяли з різних країн миру. А саме:

в 772 р. до н.е. Ізраїльське царство було скорено ассірійським царем Саргоном II, що більшу частину євреїв вигнав у віддалені провінції Ассирії.

в 586 р. до н.е. Іудеєві скорив вавилонський цар Навуходоносор II. Саме тоді храм Соломона був уперше зруйнований, єврейське чоловіче населення було майже повністю перебите, а жінки й діти - поведені в Месопотамію.

в 538 р. до н.е. перський цар Кир опанував Вавилоном, але, на жаль, інший перський цар Артаксеркс, взяв собі в дружин єврейську дівицю Эсфирь, навчену всім тонкостям сексуального мистецтва. Эсфирь для Артаксеркса виявилася дорожче власного народу, і коли перси, змучені єврейським поводженням, підготували на чолі з візиром Аманом широкомасштабну антиєврейську акцію,Эсфирь організувала винищування всього кольору перського народу – 75 000 чоловік. Це злочин геноциду іудеї святкують як «великий» свято Пурим. Пурим святкується 23 лютого по старому стилі й 8 березня по новому стилі (у Радянському Союзі це свято обивателеві підносив як день Радянської армії й Міжнародний жіночий день).

в 19 р. - євреї вигнані з Рима римським імператором Тиберием (42 р. до н.е. - 37 р. н.э);

на початку III століття - з римських провінцій кесарем Костянтином I (285 - 337);

на початку VII століття з Аравії Магометом (570 - 632);

в 629 р. - із Франкского королівства Дагобертом;

в 875 р. - із Сенса;

в 1080 р. - перше вигнання із Франції;

в 1099 р. - з Єрусалима хрестоносцями;

в 1113 р. відбувся єврейський погром у Києві по чисто народному пориві, до межі обурених поводженням євреїв. Після чого загальними зборами князів всі євреї були вигнані з Росії. Владимир Мономах (1053 – 1125), оголосив: «Нині вислати жидів із землі росіянці з усім їхнім майном і надалі не приймати їх, а якщо вони таємно ввійдуть, то вільно їх убивати й грабувати»;

в 1171 р. з Італії;

в 1287 р. з Берна (Швейцарія);

в 1290 р. король Едуард I Довгоногий (1239 - 1307) повністю виганяє євреїв з Англії.

в 1307 р. із Франції Пилипом IV Гарним (1268 - 1314);

в 1391 р. король Карл VI (1368 - 1422) виганяє євреїв із Франції.

в 1407 р. із Кракова (Польща);

в 1492 р. євреї були повністю вигнані з Іспанії Ізабеллою I і Фердинандом V;

в 1493 р. король Фердинанд V виганяє євреїв із Сицилії.

в 1495 р. із Флоренції;

в 1497 р. з Португалії королем Мануэлом I (1469 - 1521);

в 1541 р. з Австрії;

в 1580 р. з Новгорода Іоанном Грозним (1530 - 1584);

в 1591 р. чергове із Франції;

в 1629 р. король Пилип IV виганяє євреїв з Іспанії й Португалії.

в 1634 р. із Цюріха (Швейцарія);

в 1648 р. іудейська мафія організувала безладдя, а потім «англійську» революцію, що завершилася кривавим терором з ритуальним убивством короля.

в 1727 р. з Росії імператрицею Катериною Великої (1684 - 1727);

в 1743 р. імператриця Єлизавета Петрівна вигнала євреїв з Росії, видавши такий указ: «Всі євреї, чоловіки й жінки, незалежно від їхнього положення й багатства, повинні негайно забратися за межі границі…»...

в 1789 р. у Франції сіоністська мафія організувала безладдя, «узяття» Бастилії, у якій у той час утримувалося всього 7 карних злочинців. Далі організували «французьку» революцію, що завершилася кривавим терором і ритуальним убивством короля Людовика XVI.

12 березня 1801 р. у результаті сіоністської змови імператор Росії Павло I був задушений у своїх покоях євреєм Смаленому.

19 листопада 1825 р. у результаті сіоністської змови імператор Росії Олександр I був отруєний трьома євреями: лікарем Віллі, Волконським иСтофрегеном.

1 березня 1881 р. у результаті сіоністської змови після чотирьох невдалих замахів був убитий вибухом бомби імператор Росії Олександр II.

Імператор Росії Олександр III гордо заявив, що Росія – для росіян і росіянин народ повинен стати хазяїном своєї землі. Він сміло зміцнює внутрішню й зовнішню політику Росії, незважаючи на значний таємний опір іудейської мафії.

На жаль, історія вчить, що історія нікого нічому не вчить. А жаль. Народи швидко забували єврейське питання й через 100, 200, 300 років зіштовхувалися із цим проклятим питанням знову

8. ЮРИДИЧНІ ВИСНОВКИ:

Старий Завіт напханий відвертими закликами й пропагандою вбивств, насильства, веденню агресивних воєн, геноциду й знищенню всіх національних культур.

Цитати зі Старого Завіту можна продовжувати як завгодно довго. Але наведених цілком достатньо, щоб дати принципову оцінку цієї книги.

Легко бачити, що Старий Завіт формує – злочинну ідеологію.

Ідеологічні установки Старого Завіту формують світогляд і систему цінностей іудеїв. Як ми бачимо ці установкипрограммируют злочинну свідомість іудеїв і штовхають їх на всілякі злочини.

Неєврейські народи не просто пасивно спостерігали за злочинами іудеїв, а боролися з іудейською мафією як могли.

За всілякі злочини (убивства, пограбування, підпали, отруєння, обмани, махінації, ритуальні вбивства дітей і т.д.) євреїв виганяли з різних країн миру. А саме:

в 772 р. до н.е. Ізраїльське царство було скорено ассірійським царем Саргоном II, що більшу частину євреїв вигнав у віддалені провінції Ассирії.

в 586 р. до н.е. Іудеєві скорив вавилонський цар Навуходоносор II. Саме тоді храм Соломона був уперше зруйнований, єврейське чоловіче населення було майже повністю перебите, а жінки й діти - поведені в Месопотамію.

в 538 р. до н.е. перський цар Кир опанував Вавилоном, але, на жаль, інший перський цар Артаксеркс, взяв собі в дружин єврейську дівицю Эсфирь, навчену всім тонкостям сексуального мистецтва. Эсфирь для Артаксеркса виявилася дорожче власного народу, і коли перси, змучені єврейським поводженням, підготували на чолі з візиром Аманом широкомасштабну антиєврейську акцію,Эсфирь організувала винищування всього кольору перського народу – 75 000 чоловік. Це злочин геноциду іудеї святкують як «великий» свято Пурим. Пурим святкується 23 лютого по старому стилі й 8 березня по новому стилі (у Радянському Союзі це свято обивателеві підносив як день Радянської армії й Міжнародний жіночий день).

в 19 р. - євреї вигнані з Рима римським імператором Тиберием (42 р. до н.е. - 37 р. н.э);

на початку III століття - з римських провінцій кесарем Костянтином I (285 - 337);

на початку VII століття з Аравії Магометом (570 - 632);

в 629 р. - із Франкского королівства Дагобертом;

в 875 р. - із Сенса;

в 1080 р. - перше вигнання із Франції;

в 1099 р. - з Єрусалима хрестоносцями;

в 1113 р. відбувся єврейський погром у Києві по чисто народному пориві, до межі обурених поводженням євреїв. Після чого загальними зборами князів всі євреї були вигнані з Росії. Владимир Мономах (1053 – 1125), оголосив: «Нині вислати жидів із землі росіянці з усім їхнім майном і надалі не приймати їх, а якщо вони таємно ввійдуть, то вільно їх убивати й грабувати»;

в 1171 р. з Італії;

в 1287 р. з Берна (Швейцарія);

в 1290 р. король Едуард I Довгоногий (1239 - 1307) повністю виганяє євреїв з Англії.

в 1307 р. із Франції Пилипом IV Гарним (1268 - 1314);

в 1391 р. король Карл VI (1368 - 1422) виганяє євреїв із Франції.

в 1407 р. із Кракова (Польща);

в 1492 р. євреї були повністю вигнані з Іспанії Ізабеллою I і Фердинандом V;

в 1493 р. король Фердинанд V виганяє євреїв із Сицилії.

в 1495 р. із Флоренції;

в 1497 р. з Португалії королем Мануэлом I (1469 - 1521);

в 1541 р. з Австрії;

в 1580 р. з Новгорода Іоанном Грозним (1530 - 1584);

в 1591 р. чергове із Франції;

в 1629 р. король Пилип IV виганяє євреїв з Іспанії й Португалії.

в 1634 р. із Цюріха (Швейцарія);

в 1648 р. іудейська мафія організувала безладдя, а потім «англійську» революцію, що завершилася кривавим терором з ритуальним убивством короля.

в 1727 р. з Росії імператрицею Катериною Великої (1684 - 1727);

в 1743 р. імператриця Єлизавета Петрівна вигнала євреїв з Росії, видавши такий указ: «Всі євреї, чоловіки й жінки, незалежно від їхнього положення й багатства, повинні негайно забратися за межі границі…»...

в 1789 р. у Франції сіоністська мафія організувала безладдя, «узяття» Бастилії, у якій у той час утримувалося всього 7 карних злочинців. Далі організували «французьку» революцію, що завершилася кривавим терором і ритуальним убивством короля Людовика XVI.

12 березня 1801 р. у результаті сіоністської змови імператор Росії Павло I був задушений у своїх покоях євреєм Смаленому.

19 листопада 1825 р. у результаті сіоністської змови імператор Росії Олександр I був отруєний трьома євреями: лікарем Віллі, Волконським иСтофрегеном.

1 березня 1881 р. у результаті сіоністської змови після чотирьох невдалих замахів був убитий вибухом бомби імператор Росії Олександр II.

Імператор Росії Олександр III гордо заявив, що Росія – для росіян і росіянин народ повинен стати хазяїном своєї землі. Він сміло зміцнює внутрішню й зовнішню політику Росії, незважаючи на значний таємний опір іудейської мафії.

На жаль, історія вчить, що історія нікого нічому не вчить. А жаль. Народи швидко забували єврейське питання й через 100, 200, 300 років зіштовхувалися із цим проклятим питанням знову.

8. ЮРИДИЧНІ ВИСНОВКИ:

Старий Завіт напханий відвертими закликами й пропагандою вбивств, насильства, веденню агресивних воєн, геноциду й знищенню всіх національних культур.

Цитати зі Старого Завіту можна продовжувати як завгодно довго. Але наведених цілком достатньо, щоб дати принципову оцінку цієї книги.

Легко бачити, що Старий Завіт формує – злочинну ідеологію.

Можна без перебільшення сказати, що іудейське право було протягом тисячоріч і продовжує залишатися донині головною світовою кузнею всієї гами злочинності, що тільки існує у світі.

Старозавітна ідеологія розпалює й збуджує національну, расову й релігійну ворожнечу, ображає й принижує національне достоинствонеевреев (і євреїв теж).

Ідеологія Старого Завіту - агресивні й аморальні, формуючі ідеали зла, напрямна євреїв на шлях злочинів (від імені нібито бога) і дающая євреям обґрунтування й виправдання їхнім злочинним діянням.

Ідеологія Старого Завіту є головною причиною ненависті до євреїв з боку неєвреїв.

Усе, що написано в Старому Завіті – це не просто історія євреїв і їхнє минуле. Це завжди їхнє сьогодення й майбутнє. Це їхні Завіти, їхнє правило поведінки на все часи. В Ізраїлеві немає конституції. Місце конституції в них займають Тора й Талмуд. Це і є їхнє законодавство.

Вся єврейська система виховання й утворення, вся педагогіка засновані на Торі й Талмуді. Старий Завіт - основа єврейської національної ідеології й національної психології.

От що написано в Ієрусалимському виданні Тори: «Тора є основою існування єврейського народу й виражає сутність єврейського способу життя…»(2,с.7).

Ідеологічні доктрини, принципи й установки іудаїзму, узяті зі Старого Завіту, пропагують із однієї сторони єврейську расову винятковість і перевагу (так звану богоизбранность), з іншого боку - неповноцінність всіх інших народів миру й всіх інших религий миру.

Старий Завіт містить пропаганду ненависті до іновірців і інакомислячим.

Старий Завіт збуджує й розпалює релігійну, расову й міжнаціональну ненависть, ворожнечу й ворожнечу.

Старий Завіт містить прямі заклики до вбивств іновірців і інородців.

Старий Завіт містить прямі заклики до знищення національних культур і религий.

Старий Завіт пропагує злочинні діяння по незаконному захопленню влади й присвоєнню чужого майна.

Старий Завіт смакує історичні факти найжорстокіших садистських злочинів іудеїв проти людяності.

Старий Завіт пропагує ідею світового панування іудеїв над усім миром з метою побудови всесвітнього рабовласницького ладу.

Старий Завіт формує й програмує свідомість іудеїв і робить із них міжнародних злочинців.

Легко бачити, що пропаганда іудаїзму повністю підпадає під ознаки й статті 282 КК РФ і ФЗ «Про протидію екстремістської діяльності».

НА ПІДСТАВІ ВИЩЕВИКЛАДЕНОГО ВИМАГАЮ

Визнати Старий Завіт Біблії екстремістською літературою.