Перш за все, приношу свої вибачення Михайлові Каменєву, який, по суті, був організатором прес-конференції і якого в кадрі видно лише тоді, коли він нахиляється до мікрофону. Моя камера знімала в автоматичному режимі, без мене, і перед початком прес-конференції її, судячи з усього, хтось трошки підбив :(

Учасниками прес-конференції були:
Білозерська Олена — журналіст та фотокореспондент;
Пархоменко Сергій — активіст «Молодіжного Націоналістичного Конгресу»;
Тицький Богдан — активіст «Чорного Комітету»;
Поліщук Володимир — прес-секретар МВС України у місті Києві;
Чемерис Володимир — правозахисник, член Української Гельсинської Спілки з Прав Людини;
Каменєв Михайло — заступник голови КМО ВМГО «ФРІ».



Під час прес-конференції торкнулися усіх нещодавніх фактів бєспрєдєлу, пов’язаних з міліцією. Михайло Каменєв озвучив теми, які мали бути розглянуті, торкнувся подій навколо газети "Експрес" та зникнення редактора "Экономических Известий". Я розповіла про обшук у мене і про останній допит і трохи про ситуацію з Коханівським. Сергій Пархоменко з МНК - про затримання студентів і аспіранта Пікуля - учасників "антитабачної" акції (усього-навсього роздавали листівки) і трохи про затримання на українофобській виставці в Українському домі. Богдан Тицький з "ЧорКому" - про затримання хлопця за балончики з фарбою у рюкзаку. Я про ці всі події писала, кому цікаво - продивіться мій блог за останній місяць.

Володимир Чемерис сказав, що гайки таки закручують, і що лакмусовим папірцем стануть першотравневі демонстрації.
Несподівано на прес-конференції з’явився відомий борець проти незаконних забудов Ігор Гурчик, і дискусія дуже швидко перейшла на цю тему і на події, пов’язані із затриманням екс-нардепа Олександра Гудими.

Наостанок Каменєв пообіцяв, що спеціальна команда буде моніторити порушення закону представниками правоохоронних органів з метою недопущення репресій.

Тепер докладніше. Думаю, читачі мені пробачать, якщо зроблю акцент на своєму випадку. Натомість обіцяю за день-два викласти в Інет повний відеозапис конференції, бо справді було цікаво.





Спочатку я хвилин сім розказувала свою історію. Це без купюр на першому відеоролику. Але другий ролик цікавіший. На ньому начальник відділу зв'язків із громадськістю ГУ МВС України в місті Києві Володимир Поліщук відповідає на мої закиди щодо незаконного обшуку. А я відповідаю йому - і безпосередньо під час прес-конференції, і вже потім титрами у відеоролику. ДУЖЕ раджу подивитися.

З того, що ви побачите у ролику, випливає, що:
1. Слідчий Коновод В.В. обдурив не лише суддю Колдіну О.О., яка підписала ордери на обшук і вилучення фото-, відео і друкованих матеріалів у двох професійних журналістів, але й пана Поліщука. Бо свою відповідь Поліщук спочатку побудував на тому, що я не журналіст, що немає жодних доказів моєї журналістської діяльності.

(Для тих, хто знає мене лише як блогера: маю 6-річний стаж роботи журналістом у друкованих ЗМІ, зберегла всі свої посвідчення і всі публікації, яких вагон. Майже всі ці роки була акредитована в Раду - спочатку від газети УНП, потім від "Итогов", брала великі інтерв’ю у багатьох нардепів тощо). Зараз - у газеті ВО "Свобода", попереду теж дещо цікавеньке, але про це поки що - мовчок! :)

2. Як тільки я полізла у сумочку за посвідченням, пан Поліщук збавив оберти, і почав казати, що журналістів теж можна обшукувати, посилаючись при цьому на 177 і 178 статті Кримінально-процесуального кодексу. Підняла ці статті - там загальні положення про проведення обшуку і виїмки, про журналістів, як і, наприклад, про нардепів - ні слова, бо про певні категорії громадян є окремі статті законів, які я, звісно, негайно навела.

3. Але головне не це. Як би я аргументувала незаконний обшук на його місці? Я сказала б, що міліції дуже важливо було упіймати тих, хто кинув димовуху у магазин хутра і заляпав його вивіску фарбою. Не знаючи, в яких Білозерська і Фурман з ними стосунках, слідчий міг підозрювати, що якщо попросити їх добровільно передати фотоматеріали, вони їх знищать. Тому й удалися до раптового одночасного обшуку. Це, звісно, не виправдало б незаконний обшук, але виглядало б логічно, і по-людськи їх можна було б зрозуміти.

Що пан Поліщук робить натомість? Він, прямим текстом визнаючи, що мої фото публікуються у найкрупніших українських і російських ЗМІ, починає перераховувати праві акції, про які я писала - і серед них цілком мирні й легальні (як, наприклад, щорічний марш на честь Бандери 1 січня), і навіть ті, на яких я не була присутня (як у випадках з пошкодженням пам’ятників - писала майже про всі, але не була на жодному, бо не повідомляли заздалегідь).
Цим самим пан Поліщук фактично підтверджує, що метою є не упіймати конкретних хлопців, які кинули конкретну димовуху, а зробити так, щоб не висвітлювались праві акції.

Примусити мене замовкнути, теоретично, можна спробувати трьома шляхами.
По-перше, просто залякати і затягати по допитах.
По-друге, домогтися, щоб я під протокол здала когось із тих, кого фотографую під час, умовно кажучи, кидання димовух. (Як ви розумієте, це неможливо, бо нікого з них я не знаю). Після цього мене не запросять навіть на щорічний з’їзд клубу кактусоводів.
По-третє, прив’язати мене до якоїсь кримінальної справи і "впаяти" мені якесь покарання, після якого я змушена буду довго сидити тихше води, нижче трави, щоб не загриміти за грати.

Ну, коротше, я не залишилась у боргу і перед камерою пом’янула панові Поліщуку заяву прес-служби МВС про те, що 8 квітня націоналісти увірвалися в Український дім і трощили там експонати - заяву, яка давно спростована відеозаписами кількох операторів, в т.ч. моїм.
От для цього і хочуть заткнути роти журналістам. Адже якби тих відеозаписів не було - значить, націоналісти дійсно увірвалися до зали і трощили експонати. Прес-служба ж МВС заявила, а інших джерел нема. Совок на марші.

Взагалі, Володимир Поліщук казав багато цікавих речей. І не тільки про мене. Коли Богдан Тицький розказував про хлопця, якого забрали в міліцію і потім судили за балончики з фарбою у рюкзаку, пан Володимир спитав, мовляв, а що поганого в тому, що його попросили пройти до міліції, щоб пояснити, навіщо йому фарба. (Точну цитату потім почуєте на повній версії відео, але суть така).
Я думаю, він, як і кожна людина, сильно б обурився, якби його запросили проїхати, наприклад, до СБУ або ще кудись, щоб пояснити, навіщо у нього в сумці пакет кефіру. А раптом він збирався його кинути у якогось політичного діяча? :)


Ігор Гурчик і Сергій Кузан

Сергій Кузан, заступник голови МНК, поставив панові Поліщуку два незручні питання: по-перше, чи обшукували і конфісковували відеозаписи у журналістів, які знімали, як Коханівський побився із Вороніним (адже стаття у цьому випадку і у випадку із магазином хутра та сама), і, по друге, підтверджує він чи спростовує дану перед тим інформацію, що націоналісти "увірвалися" до Українського дому і трощили там експонати.
На перше питання він відповів казенною довідкою про кримінальну справу, з якої можна зрозуміти, що серед журналістів кинули заклик, хто має фото- та відеоматеріали, і деякі відгукнулись і надали їх. Без жодного примусу чи обшуків, звісно. На друге питання пан Поліщук не відповів. Його ненавмисно "врятував" якоюсь гострою реплікою Ігор Гурчик, перебивши тему.

Попрощалися ми з паном Поліщуком цілком мирно і майже доброзичливо. Він дав мені візитівку з усіма контактами - якщо будуть репресії, телефонуйте. Я подякувала, контакти завжди знадобляться, але, на щастя, у випадку репресій мені є кому телефонувати, крім нього. Інакше - який стосунок марш на честь Бандери має до магазину хутра?