Українська
держава нині переживає не найлегші часи. Політична та економічна кризи
вже призвели до багатьох проблем, які доведеться вирішувати не одне
десятиліття. Проте, деяким особам, двох криз здається мало. І вони,
будучи переконаними у власних, але на рівні логіки хибних уявлень про
існування у демократичному суспільстві, не замислюючись над наслідками,
не проти утворити в Україні ще міжрелігійне протистояння.
В
законодавстві чітко визначено, що кожен українець має свободу
віросповідання, а будь-яка церква відокремлена від держави. Щоправда
християнські панотці так не вважають, оскільки доволі активно беруть
участь як у політичному житті держави (піарячись з тими чи іншими
політиками), так і в соціальному, постійно наголошуючи, що істинною є
лише їхнє віросповідання.
Та зважаючи на те, що релігія – це
все ж інструмент маніпулювання масами, треба констатувати, що в Україні
релігія – це своєрідна політика, ціль якої - утримувати парафіян не у
вірі у Бога, а у покорі до панотців та проголошених ними правил. І хоча
релігія і віра - це речі абсолютно різні (оскільки кожна направлена на
різні кінцеві результати), в Україні свідомо дотримуються просування
саме релігійних норм та правил. І якщо раніше релігійні християнські
священнослужителі косо поглядали лише у бік християн інших конфесій
(хоч Бог один, та цілі у панотців різні, оскільки кожна конфесія не
проти сама заволодіти масами, які наразі належать до іншої, адже це і
покора, і гроші, а отже і влада), то наразі вони вже звернули свою
увагу на релігії, які, з їхньої точки зору, пропагують язичництво.
Хоча
ті, хто вклоняється іншим богам, язичниками себе не вважають. А
рідновіри, які сповідують релігію ще своїх предків, взагалі переконані,
що саме їхній бог боронить Україну і українців. Щоправда, вони не
стають в противагу християнам, а лише хочуть, аби їм не заважали
вклонятись Перуну та не ганьбили скульптуру їхнього бога. Але деякі
християнські релігійні фанатики не хочуть, аби громада рідновірів
вільно сповідувала свої релігійні погляди. Тож вони почали псувати
встановлену у Києві скульптуру Перуна, а дехто із християнських
священиків київського патріархату взагалі заявив рідновірам, що 14
жовтня 2009 року (коли рідновіри святкуватимуть одне зі своїх
релігійних свят) буде влаштовано хресний хід, мета якого – скинути
дерев’яного Перуна з дніпровських круч.
Та, слава Богу, прес-служба УПЦ Київського патріархату офіційно цю інформацію не підтвердила.
Проте,
зважаючи на обставини наростання міжрелігійних протистоянь, рідновіри
вирішили провести круглий стіл, на який запросили як представників
громади, так і панотців УПЦ Київського патріархату. Щоправда, останні
одразу відмовились брати участь у обговоренні. Коли представники
рідновірів завітали із запрошенням до круглого столу до УПЦ Київського
патріархату, то у відповідь отримали заяву, що панотці з язичниками
спілкуватись не бажають. Більше того, священики показали рідновірам
план, який передбачає на нинішньому місці встановлення Перуна іншої
споруди.
Але відмова священнослужителів УПЦ Київського
патріархату в участі у обговоренні проблеми аж ніяк не вплинула на
проведення самого заходу: 7 жовтня 2009 року у Будинку літераторів
України круглий стіл «Питання міжрелігійного порозуміння,
взаємотерпіння та згоди – запорука безпеки та стабільності в Україні»
таки відбувся.
В роботі круглого столу взяли участь
представники Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка,
Всеукраїнської громадської організації «Українська Духовна Республіка»,
Духовний центр «Об’єднання рідновірів України» Всеукраїнського
громадського об’єднання рідновірів України, Собору Українських
Звичаєвих Громад, Конгресу українських націоналістів, Звичаєвої громади
українського козацтва, відділення релігієзнавства інституту філософії
ім. Г.Сковороди, Спілки офіцерів України, Організації українських
націоналістів-державників, Національної Спілки майстрів народного
мистецтва України, Міжнародної Асоціації «Козацтво», Української
патріотичної Асоціації, Асоціації дослідників голодоморів України,
Української громади м. Києва.
Під час діалогу обговорювалось
багато питань, проте лейтмотивом стала тема міжрелігійного порозуміння,
взаємотерпіння, згоди в Україні. Дискусія виявилась плідною, і в
кінцевому результаті було вирішено, що учасники круглого столу
надішлють свої звернення до Президента України, Верховної Ради України,
Державного комітету України у справах національностей та релігій,
Міністерства культури України, Державних правоохоронних органів та
силових структур з проханням звернути увагу на ситуацію, яка склалася в
сфері міжрелігійних відносин в Україні. Також саме під час цього
круглого столу було прийнято рішення Розширеної Священної ради
Об’єднання рідновірів України про оголошення скульптури Перуна та
території, на якій він встановлений, Священним місцем паломництва. А
згідно українського законодавства, подібні місця автоматично повинні
охоронятись, а отже посягати на них вже не можна.
Нині громада
рідновірів не збирається зупинятись на досягнутому. Політика
християнських панотців УПЦ Київського патріархату змушує їх реагувати
на агресивні дії християнських фанатиків, які не хочуть нічого бачити,
окрім кінчика власного носу. Проте дуже хочеться вірити, що у
представників УПЦ Київського патріархату окрім релігійного фанатизму є
ще й реальна віра у Бога, перша заповідь якого наголошує -возлюби
ближнього свого.
