(По-русски читать тут)
Олег Тягнибок знайшов гарну формулу: "Шукаємо не голоси, а прихильників", яка автоматично знімає з нього звинувачення у непрохідності і "технічності". Це правда і по суті: участь у президентських перегонах дає йому можливість активно займатися агітацією, а результати голосування покажуть його реальну вагу в українському суспільстві. Якщо не буде великих фальсифікацій, звісно.

Розкажу спершу, як їздили і що бачили, а потім про виступи Тягнибока. За три дні побували в Умані, Черкасах, Лебедині, Сумах і Чернігові. Графік виснажливий страшенно, особливо для кандидата, якому доводиться весь час спілкуватися з людьми. Через те малозрозуміло було, який він у побуті – чи справді мовчазний, чи просто втомився :) Зате - неоціненний досвід, як слід проводити виборчу кампанію.

Їздили командою людей у вісім-дев’ять – сам Тягнибок, його молодший брат Андрій, який постійно в усьому йому допомагає, пара близьких і, я так зрозуміла, багаторічних друзів родини, двоє охоронців, наданих кандидату у Президенти державною службою охорони, журналісти.
Майже у кожному місті офіс «Свободи» знаходиться на вулиці з якоюсь комуністичною назвою. «Нічого, прийдемо до влади – дуже швидко перейменуємо», - обіцяє Олег Тягнибок.



Умань. Перед виступом Тягнибоку подарували вишиванку. Він одразу ж її вдягнув.


Виступ перед працівниками Уманського тепличного комбінату


Умань. Фото на згадку

Холод у ці дні, як всі знають, був страшний. Замерзла і вийшла з ладу одна з двох наших машин, до Сум доїхали на «галстуку». У Сумах нас навіщось зустрів міліцейський «ескорт» і провів на «Тойота-сервіс», де машину полагодили. Останній день ми все-таки залишились з однією машиною і подорожували «обмеженим складом». Падіння температури градусів на 20, що застигло нас десь між Черкасами і Сумами, погано вплинуло на Тягнибока, забрало у нього сили. Це він так сказав. Мені ж здалося, що він дуже сильно застудився, але він цього не визнав :) Льодяники від горла їв, я бачила. А нежить, сказав, від басейну – він примудряється майже щодня ходити у басейн, навіть під час поїздок. Коротше, під час виступу в Сумах він розмовляв незвично, як для нього, спокійно, без експресії, і сприймав останні питання з явним зусиллям. Наступного дня пішов у басейн. Кожен божеволіє, як може :)


Брат Олега Ярославича Андрій схожий на нього дуже сильно. Відрізняються вони в основному темнішим волоссям і більш лідерським, «вождівським» іміджем у Олега, який одразу впадає у вічі :) Ярославич-молодший розповідав, як колись приїхав у Київ, де його ніхто не знав, його зупинили на вулиці і спитали, чи він не брат Олега :)


Черкаси. Виступ у палаці культури "Дружба народів"

Взагалі, я помітила у них дуже гарну, як на мене, рису – завжди і в усьому спиратися на своїх - родичів, друзів, перевірених однодумців. Там навіть охоронці вже стали майже рідними. Таке у хорошому розумінні «кумівство» я дуже вітаю. Бо добре знаю ситуацію, коли у складний період у партії чи організації ішачить п’ятеро людей, які й складають цю організацію, а коли доходить до виборів, четвертий і п’ятий стають у списку дев’яносто дев’ятим і сотим, а між ними і першою трійкою – «положені» криси.
У команді Тягнибока або не крисять зовсім (повірити важко), або значно менше, ніж в усіх інших політичних і навколополітичних структурах, які я знаю. На рівні найвищого партійного керівництва всерйоз обговорювалась проблема, що лідер якоїсь дрібної партійної ланки не зміг належним чином відзвітувати за виділену йому на агітацію суму.


Сніданок у Лебедині

В областях і регіонах «Свобода» спирається на місцеві кадри, а зовсім не на «емісарів з Галичини». До акцій залучають лише однодумців, а не проплачених студентів, яким все одно, чиїм прапором махати. «Ми – ідеологічна партія», - весь час повторює Тягнибок. Він не тримає своїх людей у тіні, «світить» їх (сама чула, як казав керівнику обласної організації: «Виступай подовше, люди мають тебе знати»).

Люди, які приходять послухати Тягнибока, - переважно зрілого віку. Багато пенсіонерів (отже, не всі вони за комуняків :) У палаці культури в Чернігові (імені Фрунзе, до речі, з великим бюстом Фрунзе перед ним) місцеві хлоп’ята показали мені у дальній кінець залу, на якогось дідуся, якого дуже довго довелося розшукувати поглядом – це комуніст!! Комуніст, щоправда, всю зустріч просидів цілком мирно – послухав і пішов. Якби всі вони так :)


Лебедин, будинок культури

Ще помітила, що у кожному місті у залі багато старих рухівців (це не партійність, це стан душі). Вони з місця запевняють Тягнибока у своїй повній підтримці і, схоже, сприймають його як останню надію.
Якоїсь суттєвої різниці між людьми, що приходили послухати Тягнибока у Черкасах, Сумах і Чернігові я не помітила. Такі самі українці. Звичайно, на 99% прихильники – інші на такий захід просто не прийдуть. (Крім провокаторів, але їх не було, все було дуже спокійно, тільки в Сумах освистали чоловіка, який закликав Тягнибока об’єднатися з Ющенком. Це зараз неможливо і непотрібно – обоє втратили б на цьому частину прихильників).



До речі, про місцевих хлоп’ят. Чернігівський офіс «Свободи» знаходиться у романтичному революційному напівпідвалі, де дуже погано приймають мобілки і весь час обривається зв'язок з Інетом. Я там сиділа пару годин, поки у Тягнибока був ефір на телебаченні, а потім басейн, і спілкувалася там з оцими хлоп’ятами. Вони класні, зовсім юні, зворушливо зверталися до мене на «Ви» і зі знанням справи розповідали про стосунки у місті між ультраправими і «антіфою». Тягнибока сприймають, як вождя, пишаються, що побачили і потиснули руку. Один з них, 16-річний Руслан, дуже хотів сфотографуватися з Тягнибоком і отримати автограф. Я йому це пообіцяла, бо знала вже, що після зустрічі він фотографується з усіма бажаючими і роздає автографи. Але саме цього разу Тягнибок поспішав і після зустрічі швидко залишив палац. Я зробила для Руслана все, що могла – підписала у Тягнибока на його ім’я календарик, розшукала Русланового дядька і віддала йому. Вже є інфа - дядько передати не забув :)


Журналістка Ніна Романенко - це її не пустили на прес-конференцію Яценюка

Поки я сиділа у тому офісі, у 100 метрах від нього, на площі, у 20-градусний мороз садистка Тимошенко зібрала людей. Я, чесно кажучи, не знала, що та площа так близько, а то не пожаліла б себе і фотік і пішла туди подивитися. Мені розповіли, що людей було небагато – співаки, проплачені люди з прапорами і трохи молоді з пивом (!). Бачила, між іншим, цю молодь з пивом, у коротких куртках, іноді без шапок, на вулицях – стоять собі…


Чернігів, церква св.Феодосія Чернігівського. О.Тягнибок і владика Іларіон

Зустрічалися у Чернігові з єпископом Чернігівським і Ніжинським владикою Іларіоном. Були там у церкві св.Феодосія Чернігівського, але я майже не роздивилася ікон, була зосереджена на фотографуванні. Поки Тягнибок розмовляв у сусідній кімнаті з єпископом, ми з телеоператором Дмитром спілкувалися з Олександром – він закінчив духовну академію і зараз помічник у єпископа, хоче бути священиком. Давно не розмовляла ні з ким на богословські теми, мені цього не вистачало.
А ще там є пані Любов, яка нас смачно нагодувала. Причому подавала і прибирала страви з такою швидкістю рухів, що не вірилося, що людина так може :) При мені привезли пожертву від якогось бізнесмена – подарунки дітям-сиротам на Миколая.


Лебедин, будинок культури. Тягнибок виступає на тлі серпа і молота :)

Інфернальні фотки з Уманського тепличного комбінату ви вже бачили. Нам подарували кілька ящиків огірків і помідорів, вони замерзали у багажнику, щоб цього не сталося, ми роздарювали їх по дорозі від міста до міста, і жартували, що це підкуп виборців – як гречка у Черновецького :)


Ще пара фоток з теплиць (кілька фоток на цю тему я вже постила)


Фотографувати Олега Тягнибока дуже складно. Наскільки презентабельно він виглядає із зосередженим обличчям або з посмішкою – настільки ж жахливо на більшості кадрів, зроблених у русі, з мімікою. У нього неймовірно швидка артикуляція, «потрапити» в яку майже неможливо, виходить ТАКЕ… я такі фото називаю «радість ворога» і з поваги до тих, кого фотографую, одразу ж знищую :) Щоб вийшов один нормальний кадр, треба наклацати штук 50.



Цікаво, як Тягнибок будує виступи. Починає приблизно так: «Думаю, тут зібралися люди, яким не треба багато розповідати про нинішню ситуацію в Україні». Судячи з усього, він запам’ятовує власний виступ як блоки речень, які по-різному комбінує з огляду на аудиторію і власний стан. Людям, що прийшли на зустріч на уманський тепличний комбінат, наприклад, він пояснював у простих виразах, який буває устрій держави, що таке диверсифікація джерел і т.ін.

Далі він розказує про те, що Україною керують олігархи, які під час розпаду СРСР розікрали народне майно. Олігархів Тягнибок поділяє на донецьких, дніпропетровських і києво-печерських. Принципової різниці між ними, зрозуміло, немає. Олігархи, переважна частина з яких не українці, домагаються двох цілей: знищити національну самосвідомість українців, щоб ті не об’єдналися і не повстали, і знищити середній клас, бо це розумні і успішні люди, які не продають голоси за гречку і ними неможливо маніпулювати. Представників середнього класу у державі має бути 60%, а зараз їх біля 5%.
Тому у «Свободи» дві мети: захист українців як нації і соціальний захист. (Це я своїми словами пояснюю суть).


Лебедин. Фото на згадку

Далі Олег Ярославович розказує про прояви українофобії в Україні: в Одесі перед виступом захотів ознайомитись з місцевими новинами і не знайшов ЗМІ українською мовою. («Добре, росіяни мають право одержувати інформацію своєю мовою. Але що, в Одесі нема українців?». )
(Ремарка від мене: української преси, і не тільки преси, і не тільки в Одесі, нема тому, що якщо виділити гроші на її видання, їх скрисять, а газету чи інший продукт зроблять на тяп-ляп, щоб відзвітуватися. Отже, продукт буде завідомо неконкурентноспроможним. І поки за це не будуть суворо карати, ситуація не зміниться. Отже, починати слід з наведення порядку у державі – О.Б.)



У Херсоні, продовжує Тягнибок, він зупинився, щоб привітати молодят. Куди несете квіти, до Шевченка, мабуть? Ні, до Потьомкіна! (Значить, Потьомкіних слід зносити. Якщо комусь стоїть пам’ятник на цвинтарі – значить, він помер. Якщо у центрі міста – значить, він ще живий. А живих ворогів слід знищувати – О.Б.)
У Полтаві під час святкування ювілею Полтавської битви влада позрізала білборди «Свободи» з написом «Україна є – Мазепа переміг». І наказала продавцям не давати здачу купюрами по 10 грн., бо на них Мазепа – гості з Росії образяться. (Але ж це неправда. Розібрали б ці купюри росіяни на сувеніри, ще й просили б саме ними здачу – О.Б.).
В Одесі встановили пам’ятник Катерині ІІ і убили студента Максима Чайку.


Суми. Палац культури ім. Фрунзе

«Треба вирішувати, товариство, у якій державі ми живемо – чи в незалежній, чи в колонії російської імперії. Якщо ми святкуємо день незалежності – незалежність означає від когось бути незалежним, чи не так? Якщо ми незалежні, то наші герої – Мазепа, Петлюра, Бандера і всі, хто боролися за незалежність. Якщо ж ми живемо у колонії, то наша героїня – Катерина Друга, європейська хвойда, яка закріпачила селянство і зруйнувала Січ».

Влада має дати людям розуміння, задля чого ми живемо, народжуємо і вирощуємо дітей. Замість цього існуюча влада після міжнародного суду в Гаазі втратила 18 миль морського шельфу. Румуни вже видобувають там енергоносії.
Влада переступила межу, каже Тягнибок. Розказує докладно про Лозинського, згадує про педофілів. Вся влада – і помаранчева, і білосердечкова – експлуатує українську націю, бо служить олігархам-неукраїнцям.

Зараз є надія реформувати цю систему, бо на вибори вперше підуть ровесники Незалежності, які ходять в Інтернет і не росли під портретами Леніна.


Далі Тягнибок демонструє розроблений «Свободою» проект Конституції і розповідає, як згідно нього можна реформувати ситуацію. Усі ці пункти, як і програму «Свободи», можна прочитати на їхньому сайті, тому – дуже тезово.

Провести люстрацію, як вже зроблено у більшості країн Центральної і Східної Європи (усунення від влади на 5-10 років тих, хто був на ідеологічних і керівних посадах в компартії).
Україна – унітарна держава. Крим отримує статус області, але стає вільною економічною зоною на зразок Порто-Франко, щоб кримчани зрозуміли, що це їм вигідніше, ніж тримати у себе іноземну військову базу.
Україна – президентська республіка, президент очолює виконавчу владу. На місцях прокурори стежать за виконанням його указів.
ВР займається лише прийняттям законів і не лізе у кадрові питання.
Вибори – пропорційна система за відкритими списками.
Громада обирає місцевих суддів, місцеві – апеляційних, ті – верховних. Прозора процедура відкликання суддів, начальника міліції і навіть призначеного міністерством землевпорядника. З кожного питання на кожному рівні проводити референдум.
Чиновники відповідають власною кишенею за неправомірні рішення.


Суми. Виступає голова обласної організації Ігор Мірошниченко

Повернення графи «національність».
В економіці – енергетична незалежність (диверсифікація джерел, збільшення видобутку, зменшення споживання). Стратегічні підприємства націоналізувати, приватизовані незаконно інші підприємства реприватизувати.
Ввести податок на розкіш. Скасувати ПДВ.
Заборонити продаж землі сільськогосподарського призначення - лише довгострокова оренда з правом наслідування. Купити землю можна лише під нерухомістю або під присадибну ділянку. Продати землю, яка дісталася в результаті розпаювання, людина може лише державі.
Пропаганда здорового способу життя, заборона шкідливої реклами.
Повернення заробітчан, зароблене ними вважається інвестиціями в український бізнес і не оподатковується.
Вирішення проблеми нелегальної міграції. Розірвання угоди з ЄС про реадмісію («Чекайте, мамИ, зятів за рік і онуків неукраїнської зовнішності»).
Проведення суду над комунізмом.
Вимагати компенсацій від РФ за окупацію і геноцид. (Якби був якийсь спосіб примусити РФ це виконати – мабуть, усі проголосували б за такий пункт. Бо чогось домагатися і завідомо не отримати – воно якось соромно. Одна справа – не лізти у бійку, інша – почати і бути побитим – О.Б.).


Люди у залі зовсім різні

Європейський україноцентризм. Балто-Чорноморський союз. Союзники – країни Балтії, Молдова, Білорусь.
Люстрація у війську. 5% ВВП на армію. Повернення статусу ядерної держави.
Професійна контрактна армія і створення збройного резерву – періодичні військові курси для чоловіків для 40 років («хоч багато мам мене тут можуть не підтримати, але кожен чоловік має навчитися стріляти, носити кирзачі і марширувати, щоб в разі потреби захистити свою матір»).
(Отут я не згодна. Тільки контрактна армія і впровадження і пропагування мілітарної культури населення (типу радянських ДОСААФів). Люди мають ще гроші платити за те, щоб їм дозволили, наприклад, з танка постріляти або взяти участь у тижневому вишколі з тактики. І платитимуть. А тих, хто не хоче, забривати нєфіг, все одно з них ті вояки. З введенням мілітарної культури таких просто не поважатимуть і не братимуть на роботу – О.Б.)


Цьому сумчанину 89 років, але він заявив, що збирається попрацювати у цю кампанію на Тягнибока. Подарував йому брошурку зі своїми віршами.

Як кожен більш-менш досвідчений лектор чи промовець, Тягнибок перебиває серйозні розповіді приколами. Коли заходить мова про комуністів, він розказує, як бесарабському Леніну, не діставши відповідного каменю, присобачили руку і голову з більш темного матеріалу. І якщо раніше він був «Ленін бесарабський», то тепер називається «Бес арапський» :))
Коли розповідає про те, як Україна набирає кредитів, згадує старий анекдот: «Куме, дай сто гривень! – А в мене лише 50. – Ну, то дай 50, а 50 будеш винен».

Розмовляє він жваво, навмисно чи ні не ховаючи свого західноукраїнського походження. У Чернігові спокійно може видати щось на кшталт: «Най вони ся спитають…». Якоїсь негативної реакції на це людей помічено не було, отже, ці проблеми побільшості надумані.


Суми. Автографи і фото на згадку

Вміє тримати аудиторію. Слухають по дві-три години – уважно, ніхто не спить, ніхто не йде, потім ставлять питання. Це, чесно кажучи, дивує – особливо, коли у залі сидять прості мешканці райцентру.
Після закінчення лекції спочатку відповідає на записки, потім – на усні запитання із залу.
Звичайно, трапляються неприємні. На моє глибоке переконання, справжній політик має бути вдячним за кожне з них, адже вони дають можливість «блиснути» у відповіді. І швидкість реакції тут майже не грає ролі – уявіть себе політиком і придумайте самі собі якомога більше капосних запитань. Більше сотні ви не вигадаєте. На всю цю сотню неважко написати і тримати в голові домашні заготовки. Будинок, спроектований архітектором на стандартній місцевості, найчастіше виходить стандартним, а будинок, який треба «вписати» у дуже складний рельєф, може вийти шедевром.



Чернігів. Зустріч із місцевими підприємцями.

Коли запитання особливо капосне, Тягнибок буває грубуватим. Аудиторія не ображається – можливо, він відчуває момент, коли можна.
Якась жіночка з місця почала агітувати за Януковича, питаючи, чим він поганий. «Янукович жулік, він шапки крав! (сміх і оплески). Мабуть, ви тому підтримуєте Януковича, що на вас норкова шапка, яку він ще не встиг украсти!» (знову оплески). Коли та сама жінка спитала у Тягнибока щось капосне, він відповів: «Ви за Януковича, ваша думка мене не цікавить».


Чернігів. Радіоефір

В одній записці попросили прокоментувати, як кандидат ставиться до того, що його називають «западным Януковичем». Підпис, якщо не помиляюсь, «газета «Весть».
- Перший раз чую… - почав Тягнибок.
- Газету «Весть» видає московський патріархат, - підказав хтось із залу.
- А, ну, якщо це московська газета, то це вони мені, мабуть, полестити хочуть, сказати, що я крутий пацан, що я шапки крав!


На підлозі Чернігівського палацу культури валялася приємна несподіванка - червона комуняцька ганчірка :)

У Сумах було питання, що, ось, Ющенко обіцяв посадити Кучму, і не посадив. А Ви?
- Посаджу Кучму! – миттєво відповів Тягнибок.
- А Ющенка?
На це Олег Ярославич пояснив, що категорично заслуговують на суд перші два президенти, а Ющенко – якщо буде доведено, що він розкрадав державні кошти.



Чернігів


«Чи не час створювати нову УПА і новий Холодний Яр? Дайте нам зброю!», - прийшла записка у Чернігові.
- Зайдіть після зустрічі до мене за куліси, дам. А взагалі-то, щось мені здається, що люди, які пишуть такі записки, сміливі лише на кухнях. А коли доходить до реальних справ, вони в кущі. Зараз реальна справа – вибори. Може, дійде до того, що треба буде коси і вила брати – значить, візьмемось за вила. Але тоді, чур, в кущі не ховатись!



- «Чому ви не об’єднаєтесь з іншими правими партіями?». А які у нас є праві партії, перерахуйте, будь ласка.
Люди з залу назвали УНП, КУН, УНА-УНСО і ГО «Тризуб».
Про УНП Тягнибок відповів, що вона давно не проводить самостійної політики, а є «завершенням хвоста НУНС». Крім того, у них з Костенком ідеологічні розбіжності – один виступає за політичну націю, другий за етнічну. (Як на мене, і те, і те неправильно, бо уможливлює існування 5-х колон інших держав і міжетнічну ворожнечу. На базі української етнічної нації треба з усіх громадян України шляхом поступової асиміляції створити єдиний український етнос, з єдиною українською мовою, історією і культурою. Нас майже 80% - невже решту 20 не перетравимо? – О.Б.). Але ці питання можна було б узгодити, якби не те, що заради кількох місць у прохідній частині списку лідери практично відмовились від партії. Аналогічна ситуація з КУН. Як націоналісти взагалі могли об’єднатися з Ющенком, який не націоналіст, а ліберал і навіть пообіцяв євреям у США не допускати проявів націоналізму.


Тягнибок добре виглядає і в стилі ретро :)

У це я, чесно кажучи, не повірила і втратила биту годину, шукаючи в Інеті підтвердження словам Тягнибока. Була впевнена, що це або неправильний переклад з іноземної (сплутали поняття «націоналізм» і «нацизм»), або чиясь свідома підстава, і в оригіналі було щось на кшталт антисемітизма чи ксенофобії.
Виявляється – правда, казав він ці слова. І «Свобода», до речі, тоді одразу ж зробила обурену заяву.
Навіть не знаю, як до цього ставитись. Зрозуміло, що він зробив євреям реверанс – можливо, необхідний реверанс – саме тоді вирішувалося, чи скасують для України поправку Джексона-Веніка. Зрозуміло, що політик такого рівня не може казати всю правду. Але все-таки мають бути слова, на які табу. Викручуйся. Є терміни «антисемітизм», «расизм», «нацизм», «фашизм», «ксенофобія», «шовінізм» - цього запасу мало вистачити.
Скоріше за все, Ющенко просто брякнув, не подумавши – у ньому, як у всіх нас, крім наймолодших, живуть штампи і кліше радянського виховання. Це як радянських ветеранів у пізній совок возили у НДР на дружні зустрічі з німцями. Одному такому діду написали текст промови, він вивчив, але від хвилювання і незвички виголошувати промови замість «Дорогие немецкие товарищи!» ляпнув «Дорогие немецко-фашистские захватчики!».
Ющенко, думаю, теж так ляпнув, а давати офіційне спростування означало зайвий раз привертати увагу до цього незручного питання. Єврейські організації підняли б вереск, а воно йому треба… В будь-якому разі, дуже негарно вийшло.


Спілкування

…Про УНА-УНСО Тягнибок сказав дослівно так: «А воно зараз є? Це вже історія. Є там пара хороших хлопців – якщо ви не заробітчани, ласкаво просимо до «Свободи».
Про «Тризуб» - що перед початком виборчої кампанії хтось з керівництва «Тризубу» підходив до нього і просив гроші – «щоб усім розказувати, який Тягнибок класний». Ми відповіли, що за грошима – це до БЮТу, що вони й зробили. Тепер виходить газета «Бандерівець», де вони критикують усіх кандидатів, а про Тимошенко – ані слова.


Державний гімн

- Я критикую Ющенка, але ще більше тих, хто на його горбу проліз у парламент, а потім зрадив. Поклади мандат, а тоді твори свою силу. Це буде по-чесному, по-чоловічому. Це я маю право його критикувати, бо я на його горбі не пролазив у парламент. Зараз керівники деяких організацій хотіли б об’єднання зі «Свободою», щоб на горбі «Свободи» пролізти у парламент. Але ми цих помилок не повторимо.

- «Чому ви зараз не на з’їзді демократичних сил у Києві? Вас що, не запросили?» - По-перше, я вперше чую, що сьогодні відбувається якийсь з’їзд. По-друге, мене дійсно не запросили. По-третє, товариство, ми ж не демократи, ми українські націоналісти».


P.S. Попросили поширити інформацію: 26 грудня 2009 р. о 17.00 у Києві, у Спілці архітекторів України (вул. Бориса Грінченка, 7) Ірина Фаріон презентує книгу про світогляд Степана Бандери.