На цей раз, в німецькому місті Сальцкоттен вісім сімей російського походження відмовилися посилати своїх дітей на обов'язкові в початковій школі уроки статевого виховання. За це вони були піддані великому грошового штрафу. А після того, як і цей захід на них не подіяла - батьки цих родин були засуджені до тюремного ув'язнення.
Крім відмови посилати своїх дітей на уроки статевого виховання, де, як відомо, на незміцнілі юні душі під слушним приводом обрушують інформацію про сексуальне насильство і статевих збоченнях, ці батьки також опиралися спробам задіяти їх дітей у шкільному спектаклі "Mein Korper gehort mir" (" Моє тіло належить мені "), в якому маленьких дітей вчили як захищати себе у випадку" брудних домагань дорослих дядьків ", попутно смакуючи всі нюанси того, що відбувається.
Тільки закінчені моральні виродки не здатні зрозуміти, що після подібних уроків і спектаклів в дітях побивається все чисте, їм наноситься непоправна душевна травма, після чого вони вже не здатні відчувати тих світлих почуттів, які супроводжує перше кохання. Все це неминуче провокує ранні і безладні статеві зв'язки, а в підсумку веде до подальшої деградації потомства (судячи з усього, саме на це розраховано т.зв. "статеве виховання", активно впроваджується в тому числі і в Росії).
Між тим, німецька влада твердо мають намір зломити опір непокірних батьків. Зокрема, на них було вирішено накласти особливий вид штрафу - "бусгельд". Буквально назва цього штрафу перекладається як "покаянні гроші", які "призначені демонструвати каяття оштрафованого за поганий вчинок". "Бусгельд" - досить важкий штраф, особливо враховуючи те, що з його допомогою влада ставить ці вісім російсько-німецьких родин у неможливе становище: заплатити штраф означатиме визнати провину, тоді як самі батьки не вважають себе ні в чому винуватими.
Додамо, що в Німеччині батьки, які намагаються забрати своїх дітей з державних шкіл, піддаються неймовірному тиску з боку уряду. Адже ще з часів Третього рейху протизаконним вважається як домашнє навчання, так і спроба батьків забрати дитину з конкретних уроків, розцінений ними як суперечать їхнім духовним цінностям.
Чиновників не надто цікавить той факт, що діти в таких сім'ях часто вчаться краще за своїх однолітків з державних шкіл; заявлена політика уряду - придушувати за допомогою системи освіти будь-які "Parallelgesellschaften" або ж "паралельні співтовариства", засновані на "відмінних від інших філософських переконаннях" .
Комітет у справах молоді (Югентамт, заклад на кшталт Служби по захисту дітей) - основний інструмент, до якого держава вдається, коли штрафи і тюремні терміни не допомагають змусити батьків підкоритися. У таких випадках Комітет рекомендує позбавляти їх батьківської опіки над власними дітьми.
В одному з подібних випадків у 2007 році представники Юрентамта у супроводі п'ятнадцяти озброєних до зубів поліцейських вночі проти її волі силою забрали від батьків 15-ленюю Меліссу Бускерос. Однак завдяки судовому втручанню дівчинці за законом дозволили повернутися до своєї сім'ї після досягнення нею 16-річчя.
У такій же ситуації виявилися Ганс і Петра Шміт. Вони судяться з державою за право здійснювати батьківську опіку над власним (!) 14-річним сином, якого вони навчали вдома. На сьогоднішній день влада вже оштрафували Шміт за домашнє навчання на суму в 13000 євро і заарештували їх будинок.
У схожій ситуації зараз знаходяться від 300 до 500 німецьких сімей.
Не доводиться сумніватися, що ці "передові" досягнення західної цивілізації в найближчим часом будуть запозичені й чиновниками російської системи освіти.
