(По-русски читать тут) Вражаючий текст прибув мені на мило. Поручитися, що це не дезінформація, я не можу. Перевірити наведені у статті факти - теж. Не
виключаю жодної можливості, в т.ч. і тієї, що Ющенка провокують, як
провокували нещодавно Саакашвілі ввести війська у Цхінвалі.
Пощу для того, щоб ті, у кого є повноваження і можливості, перевірили, чи це не деза. Бо якщо це правда, щось негайно треба робити.
810-й – розгортання по війні
Те,
що очікувалось мною, та ще деякими експертами, продовжує втілюватися в
дійсність. Так, Росія готується до війни. Так, під ширмою «військової
реформи» йде стрибковидне збільшення кількості збройних сил Росії,
найбільше – її сухопутних військ. І, в першу чергу, Північнокавказького
військового округу (штаб – м. Ростов-на-Дону), вже давно переведеного
до округу першої категорії. Всі частини та з’єднання постійної
готовності розгортаються до штатів військового часу. В частинах та
з’єднаннях розроблені плани дій початку війни проти України, а також
інших співмежних країн, зокрема тієї ж Грузії.
Як ми вже
констатували раніше, війна проти Грузії була Росією спланована
заздалегідь, розпочата доволі вдало за рахунок своєчасної, також
вдалої, провокації російських спецслужб, що тримали руку на пульсі
регіону постійно й готувались при першій ліпшій нагоді розгорнути
масштабні провокації. Але результати війни дещо розчарували росіян,
особливо кремлівське керівництво. Перемога далася росіянам за рахунок
значно більших жертв, ніж передбачалось.
Виявилась
недовіра всіх – всім. Військовослужбовці строкової служби не довіряли
офіцерам та прапорщикам та відверто ненавиділи контрактників. Молодші
офіцери не довіряли старшим, старші офіцери – генералам. Це підтверджує
також смуга вбивств ключових російських офіцерів та навіть генералів,
що брали безпосередню участь у бойових діях, і наказ начальника
російського генштабу, викликаного з запасу, Миколи Макарова під страхом
не те що звільнення у запас, а віддання під суд про заборону офіцерам
давати інтерв’ю, обговорювати результати армійської реформи та
результати війни проти Грузії. Напевно, морально-психологічні наслідки
цієї брудної агресії все ж виявились значно більшими, ніж передбачалось
кремлівськими карликами. Російський офіцер не був ще готовий до ролі
відвертого нацистського загарбника. Офіцерство почало «роптати».
Реакція в неросійських ЗМІ та у інтернеті виявилась не зовсім
прийнятною для росіян у політичному сенсі. Але треба готуватися до
чергової війни проти чергової суміжної країни, тепер вже України.
Наряду зі збільшенням кількості сухопутних військ Росія збільшує своє
неконтрольоване нарощування військової присутності на території Криму,
кількості наземної компоненти Чорноморського Флоту Російської
Федерації, зокрема, 810-й полк морської піхоти в бухті Козачій
Севастополя взимку-навесні 2009 року був розгорнутий до бригади за
штатами військового часу (тобто, кількість особового складу та
озброєння розгорнутих батальйонів та дивізіонів бригади відповідає
вимогам військового часу). Це проводилось не без витоків (в тому числі
керованих) інформації та організаційних труднощів. Наприклад,
наприкінці 2008 року на базі 2-го (кадрованого) батальйону морської
піхоти (на БМП-3) було розгорнуто до штатів військового часу батальйон
морської піхоти, який (нібито) готувались відправити до Російської
Федерації, попередньо до Анапи, в світлі того, що на Чорноморському
узбережжі Кавказу змінилась оперативно-стратегічна ситуація внаслідок
війни Росії проти Грузії. Будучи обізнаними з ситуацією, що склалася на
ТВД, приблизно половина офіцерів, прапорщиків та контрактників
спробувала начебто уникнути відправки з сонячного Криму до не менш
сонячного Північного Кавказу. Це неначебто призвело до затримки
відправки батальйону.
Отож,
після «переформатування» техніка залишилася в бухті Козачій, а особовий
склад, «доопрацьований та доповнений», відправився до Анапи. Але на
його місці з прибулого з Росії особового складу було відразу створено
батальйон чисельністю відповідно військового штату. Після цього
взимку-навесні 2009 року приховано було розгорнуто 810-й полк морської
піхоти у 810-ту бригаду. До трьох батальйонів було додано ще один,
умовно поки що названий розвідувально-штурмовим. Він також має
кількість військового штату. Озброєний легким озброєнням і має
призначення вести бойові дії в особливих умовах: у місті та
гірсько-лісовій місцевості. Безпосередньо бойової техніки начебто не
має, але як в розташуванні, так і в місті Севастополь сторонніми
спостерігачами помічено різко збільшену кількість автомобільної
техніки, обладнаної на зразок великих «банківських» броньованих
фургонів на базі КАМАЗів та УРАЛів. З тією лише відмінністю, що
пофарбовані вони у стандартний військовий зелений колір.
Скорочення цивільного та іншого обслуговуючого складу Чорноморського
Флоту РФ, що не лишилося непоміченим деякими українськими ЗМІ, деяким
чином прикрили розгортання 810-ї ОБрМП. Ця риторика про «скорочення»
російського ЧФ виявилася в кращому випадку вдало спровокованою, якщо не
скерованою, акцією росіян. Втім, росіяни тут все нібито підтвердили
своїми прямими діями: звільненням не раніше і не пізніше всіх своїх
заздалегідь призначених на звільнення мас працівників. В цей же час,
коли матеріали про масові звільнення почали з’являтися і в «Главреді»,
і в «Українському тижні», і в «Корр-і» та деяких інших українських ЗМІ,
тривало поетапне розгортання батальйонів 810-ї бригади морської піхоти
до штатів військового часу, так само, як і деяких інших компонентів
берегових частин ЧФ РФ, як в Севастополі, так і у Феодосії, а також в
деяких інших місцях та містах Криму. І всі ці підрозділи мають своїм
призначенням наземні дії.
Цієї осені виповнюється тридцять років з дня першого перетворення
810-го полку морської піхоти ще радянського Червонопрапорного
Чорноморського Флоту у бригаду. В середині 90-х бригаду вже в
російському ЧФ скоротили до полку. І от все повернулося на круги своя.
Тепер в бригаді налічується щонайменше чотири батальйони чисельністю по
п’ятсот військовослужбовців, а також двох дивізіонів
(самохідно-артилерійського та зенітного) та десятка окремих рот та
батарей, а також взводів та окремих підрозділів та служб. Упор зроблено
на максимальне зменшення не бойових компонентів та навпаки максимальне
збільшення кількості «активних багнетів». Тепер же повністю розгорнутий
до штатів військового часу батальйон морської піхоти в Анапі все ж
з’явився, але скоріш за все з території самої Російської Федерації.
Приховано маневрувати більш ніж півсотнею бронемашин такого батальйону
(щонайменше тридцять дві БМП-3, вісім самохідних універсальних
мінометів-гармат «Вена», півдесятка-десяток командирських машин та
машин бойового забезпечення та управління, а також біля двох десятків
автомобільної техніки тилового забезпечення непримітно перемістити
(ввезти чи вивезти з Севастополя) просто неможливо. Отож, якщо і мало
місце «формування» окремого батальйону в Анапі, то лише за рахунок
особового складу з 810-ї бригади, а техніка залишилась в Козачій.
Між тим, прикриваючись «загальним скороченням» кількості цивільних
службовців ЧФ, російське керівництво, як у Кремлі, так і в Севастополі,
позбавилось в першу чергу людей з українськими паспортами, українським
громадянством. А у 810-й бригаді під цим «організаційно-інформаційним
прикриттям» під час розгортання до штатів військового часу ще й
оптимізували організаційно-штатну структуру згідно вимог військової
реформи, що проводиться зараз в Російській Федерації. Тепер не лише
особовий склад строкової служби, але й контрактники, прапорщики та
офіцери російської бригади служать тут на «тимчасових умовах», на
певний термін контракту, щось на зразок того, як ми служили при
радянській владі в закордонних групах військ. З обов’язковим
поверненням назад до Росії. В бухті Козачій для них побудовано нове
містечко , де розташовано гуртожитки та службові квартири, що мають
передаватися наступникам. Російське керівництво не може змиритися з
ситуацією, коли військовослужбовці-росіяни прагнуть отримати житло в
Севастополі й залишитися тут назавжди. Чомусь ніхто не прагне
повернутися до Росії. Але на нових засадах у росіян виходить вже
відвертий окупаційний режим.
Між
тим вже на теперішній час бригада стала налічувати чотири (якщо не
п’ять) батальйони морської піхоти кількістю біля п’ятисот
військовослужбовців. Це за штатом військового часу. Це перший батальйон
морської піхоти на БТР-82, десантно-штурмовий батальйон (не дивлячись
на полегшений варіант озброєння, БТР-80 в ньому збережено), другий
батальйон морської піхоти на БМП-3 та четвертий,
розвідувально-штурмовий батальйон, чотири ротного складу, призначений
для дій в «нестандартних умовах» -- місто та райони з нежитловою
забудовою («урбан» взагалі), гори. Ймовірно, що особисте та колективне
озброєння у цього батальйона звичайне, але найновіших зразків. Яка
техніка стоїть на озброєнні, наразі невідомо. Щоправда, як вже
відзначалось, кидається в очі значна кількість новеньких вантажівок
«КАМАЗ» та «УРАЛ» з броньованими «КУНГами» на зразок банківських
фургонів, тільки помасивніше. Товщина бронескла в амбразурах на око
десь біля п’яти сантиметрів. Якісь пересування невеликих груп
автомобілів до 2-3 штук провадяться лише в темний час доби. Вдень –
лише поодинці. Весь час проводиться активна розвідка місцевості навколо
Севастополя і на південному узбережжі, а також в деяких інших частинах
Криму. Що, в свою чергу, викликає постійні конфлікти з українською
міліцією, СБУ та іноді військовими, які намагаються хоча б приблизно
визначити перевищення кількості російських військ у Криму.
Більшість
військовослужбовців «розвідувально-штурмового» батальйону не
зареєстровані українською стороною, тому що прибувають до Севастополя
під виглядом туристів, або на кораблях ЧФ РФ. А не зареєстровані
напевне тому, щоб приховати свою чисельність, що значно перевищує
дозволену кількість. А це є порушенням порядку перебування
військовослужбовців РФ на території України. І, оскільки від
розвідувальної діяльності росіяни відмовитися не можуть, то іноді
попадаються. Здійснюючи їх «дипломатичне прикриття», російське МЗС
починає кожного разу крикливі кампанії про «недружні акції» України.
В
той же час містом вештається велика кількість поодиноких
матросів-контрактників в польовому однострої, тільки з господарськими
сумками в руках. На відміну від охайно виглядаючих, тих, що давно
знаходяться у Севастополі, новоприбулі з Росії одягнуті в бушлати,
заправлені вуркаганським способом, як фуфайка, з «пузирем» на спині. Їх
стало значно більше, в рази, аніж у минулих роках, і це помітно простим
оком на вулицях. Та навіть більше, ніж в радянські часи! В той же час у
гарнізоні бухти Козачої на території пункту постійної дислокації на
відміну від минулого року проживають лише безпосередньо піхотні
батальйони. В кожному – біля (чи більше) п’ятисот чоловік.
Самохідно-артилерійський та зенітний дивізіони, теж розгорнуті до
штатів військового часу, розташовані за межами постійного пункту
дислокації, в інших напівжитлових об’єктах , що знаходяться десь у
півгодинній відстані пішки. При цьому техніка дивізіонів знаходиться в
парку бригади. Тобто, по тривозі ще треба буде добратися.
Ми бесідували з колишніми морпехами, що служили ще у радянській 810
ОБрМП, яка була розгорнута на ¾ від штатів військового часу. За
найскромнішими підрахунками, бригада, що включала до свого складу три
розгорнутих батальйони морської піхоти (вони ходили на бойову службу у
Світовий океан!), запасний кадрований батальйон морської піхоти,
танковий батальйон чотирьох ротного складу, розвідувальний батальйон,
чотири дивізіони артилерії та ППО та безліч окремих рот та взводів,
налічував лише дві тисячі двісті-дві тисячі триста бійців та командирів
і цілком вміщувалась у своєму військовому містечку. Дивно, чому не
поміщається тепер? Навіть коли особовий склад розташовано у спальних
приміщеннях у два яруси? Навіть, коли підключили т.зв. «стару»
матроську їдальню, а харчуються все одно у дві зміни? «…Питання
блядські ці зайобують!..»(Л.Подерв’янський). так, що цілком можливо, що
там і не чотири батальйони, а п’ять. Розвідувальну роту могли також
розгорнути до батальйону. Оскільки в таких умовах проводити розгорнуті
тактико-стройові заняття на такому клаптику землі проблематично, то
сюди прислано вже раніше сколочені підрозділи. А значить це – не просто
морська піхота, а, цілком можливо, «прикомандировані» батальйони з
території Росії, зі складу частин спецназу ГРУ. Наприклад, один
батальйон – з «Теплого стану», інший – з якої-небудь бригади ГРУ ГШ РФ.
Декілька окремих груп – з окремого загону СпН ЧФ з Туапсе. Можливі, як
кажуть, і варіанти.
Уся
ця гоп-компанія готується до захоплення українських державних установ
та органів державного управління на території міста Севастополь та
Криму взагалі. В планах російських «яструбів» не лише Крим, а навіть
такі крупні стратегічні міста-порти, як Одеса та Миколаїв. Щоправда,
таких сил тут буде замало. Але ж… можливі варіанти? Військовий успіх
тут у росіян навряд чи можливий, але спроба цілком ймовірна.
Прикриттю розгортання бригади морської піхоти та інших, начебто
«протидиверсійних» спецпідрозділів слугує кампанія розповсюдження
чуток, що Чорноморський флот притягається до антитерористичної операції
біля Сомалі, де, начебто, Росія організовує свою власну боротьбу з
піратами по повній програмі, включаючи навіть застосування
кораблів-пасток, не кажучи вже про слідування на кожному торговому
судні з російською приналежністю військової команди з числа морських
піхотинців для захисту від піратів. При цьому будуть використовуватися
бази на Кіпрі та в Сирії. Взагалі маскувальній
інформаційно-психологічній кампанії росіяни приділяють велику увагу.
При цьому до брехні по радіо, телебаченню, в газетах та журналах
додається ще відносно вдале розповсюдження чуток. Їх покликані
підкріпляти офіційні заяви усяких російських посадових осіб, як
військових, так і дипломатів. Навіть на самому вищому рівні. Гарантіям
Обами та Медведєва для України вірити не слід. Вони не варті навіть
паперу, на якому віддруковані.
Що не тільки бентежить, але й лякає, то це те, що відповідальні
посадові особи ВМСУ не мають жодного уявлення про те, що твориться у
таборі найбільш ймовірного супротивника. Після розмов з ними
складається враження, що вони взагалі не розуміють, що твориться
навколо. Вони абсолютно не в курсі щодо змін в організаційно-штатній
структурі російського Чорноморського Флоту. Лише посміхаються та
повторюють, що Росія наш стратегічний партнер, і війни не буде. Якась
поведінка, що межує з психічним розладом, коли людина, що бачить
неприйнятну для неї об’єктивну реальність, починає заперечувати її
наявність.
Таке враження, що вони вже капітулювали. Хто їм
наказав здавати та здаватися? Чи вони вирішили, вирахували, що який би
президент (чи президентша) не був обраний, все одно у перспективі лише
капітуляція. На жодне питання , навіть найпростіше сформульоване, про
стан військ та найближчі військові наміри найімовірнішого супротивника
– росіян, щодо України, ці флотоводці не мають жодного уявлення.
Що тобі сниться, фрегат «Сагайдачний»?
Чого лише вартий стан флагмана українських ВМС фрегата «Гетьман
Сагайдачний». Заексплуатований до неможливості корабель стоїть
припнутим до стінки. Заняття з особливим складом екіпажу не
проводяться. Та, власне, кому проводити, коли далеко не всі мічмани
знають, що таке тисячна дистанції. Офіцери сидять, уткнувшись у свої
ноутбуки. Технічний стан обладнання та озброєння корабля плачевний.
Гармати та пускові установки від центрального візиру не наводяться – не
працюють кінцеві пристрої. Кораблеві стояти біля стінки щонайменше рік.
З особовим складом екіпажу не проводять занять навіть зі звичайної
загальновійськової підготовки, обов’язкової для всіх: вогневої
підготовки, тактики дій до взводу включно. Бо ж корабель, що стоїть
біля стінки, ласий шматок для одурілих від імперських амбіцій та
кримської «виключності» росіян. Не даремно ж у складі 810-ї бригади
морської піхоти аж два батальйони, натаскані спеціально для захоплення
українських військових та державних об’єктів! Але до шкідницької
діяльності уряду додається безпорадна позиція керівництва корабельного
з’єднання, що готове капітулювати при першій ліпшій нагоді.
Відділ зовнішньої документації Стах Очерет
На фото: Севастополь, бухта Козача. Комплексне розташування 810-ї окремої бригади морської піхоти. В одноповерхових спорудах стоїть військова техніка, у чотириповерхових будинках живуть військовослужбовці.
