(По-русски читать тут)
4 грудня, у Центрі Національного відродження відбулася прес-конференція членів Комітету декомунізації Ігоря ЛІСОДІДА і Григорія ТИХОГО. 27 листопада під час відкриття пам’ятника Леніну вони жбурнули у постамент кулькИ з фарбою і були сильно побиті найнятою КПУ охороною.
Також на прес-конференції були присутні руйнатор Леніна Микола КОХАНІВСЬКИЙ, адвокат постраждалих Олег БОНДАРЧУК і представник Української інформаційної служби Сергій ПАРХОМЕНКО.

Одночасно з проведенням прес-конференції ВО "Свобода", ГО "Люстрація" та інші патріотичні організації пікетували Апеляційний суд м. Києва з вимогою зняти з руйнаторів Леніна (Коханівського й інших) всі обвинувачення. Потрапити одночасно на обидві події було неможливо, тому - про прес-конференцію.


Спочатку Микола КОХАНІВСЬКИЙ зачитав звернення Комітету декомунізації до голови ЦВК Володимира Шаповала з вимогою зняти Петра Симоненка з реєстрації кандидатом у Президенти - "у зв'язку з порушенням ним та організацією, яка його висунула - КПУ, вимог Конституції та законів України, образу національної гідності та пам'яті українців. ...27 листопада цього року, напередодні відзначення Дня пам'яті жертв голодоморів, вони відкрили у центрі Києва пам'ятник головному ідеологу та організатору злочинного комуністичного режиму - Ульянову (Леніну), тим самим виразивши презирство та зневагу до національної гідності українців та пам'яті про мільйони загиблих від Голодоморів та політичних репресій в Україні.

Такі дії комуністів суперечать Закону України «Про Голодомор 1932-1933 років», Указу Президента України від 28.03.2007р. № 250/2007 «Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні», Указу Президента України від 12 червня 2009 року "Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні", згідно з якими цей пам'ятник повинен бути демонтований. Відкриття цього пам'ятника суперечить також Постанові Кабінету Міністрів України від 03.09.2009р. № 928, згідно з якою цю скульптуру знято з обліку та позбавлено статусу пам'ятки.



...Істориками достовірно доведено, що саме КПРС та КП(б)У є винними у ліквідації незалежної української держави- Української Народної республіки, окупації України більшовицькими військами та створення тоталітарного комуністичного режиму, який під керівництвом цих організацій здійснював масові політичні вбивства, а також підготував і здійснив Голодомор-Геноцид Українського народу.
Таким чином, сьогоднішня КПУ, як правонаступник, несе відповідальність за ці злочини".


Далі узяв слово Ігор ЛІСОДІД:
- Ми дізналися про акцію напередодні, звернулися від Комітету декомунізації до КМДА. Також Григорій Омельченко підписав листа до міністерства культури і туризму з проханням зняти цей пам’ятник. Ми були готові, що захід заборонять всім. Але оскільки київська влада вирішила піти на цей антиукраїнський крок, нам нічого не залишилось, як висловити свій протест, свою незгоду з цим кроком. Я особисто виготовив пакети із фарбою і ходив шукав, кому їх передати. Знайшов побратима, Григорія Тихого, який - мене це дуже вразило - погодився без вагань піти у це зміїне кубло і зробити таке. Ми пішли всередину і здійснили те, що мали зробити.
Ми сподівалися, що люди відреагують і по всій Україні вимагатимуть зняття ідолів.
Хоча міліція - на боці антиукраїнських сил, люди повинні йти і руйнувати ці пам’ятники. Нам нічого іншого не залишається.

Ігор Лісодід розповів, що, коли його привезли до військового шпиталю, туди приїхав слідчий, який біля двох годин був біля чергового лікаря, після чого той не записав більше половини ушкоджень. Їх було зафіксовано пізніше у судмедекспертизі.

Він заявляє, що районна міліція покриває злочинців. Серед вимог Комітету декомунізації - зняття з посади голови МВС Шевченківського району Мірошниченка. І заборона Компартії як злочинної організації і засудження комунізму на рівні з німецьким нацизмом.


Григорій ТИХИЙ: - Нам закидають: "Ви ведете боротьбу з пам’ятниками, вам що, нема чим зайнятись, давайте будувати державу". Це фарисейство і облудство, яким професійно займалися комуністи і займаються зараз. Коли мене закрутили у тій веремії біля пам’ятника, коли я ще був при пам’яті, до надто міцних ударів, ногами, колінами, важкими бутсами, то я помітив в однієї бабусі сльози на очах, і вона запитувала: "Ну скажи, ну скажи, ну что тебе сделал Ленин?". А мене душив ззаду дядько з от такими руками, і я прохрипів: "Не мені, а моєму народу!".
Допоки вони стовбичать на нашій території, доти Україна знаходиться під їхнім тиском, і "Лєнін і сегодня живой". Вони теж не дурні, ці комуністи, і вони це чудово знають. Тому він і лежить на Червоній площі, і стовбичать всюди його боввани.
У нас безліч є героїв і героїнь, пам’ятники їм не стоять - а Лєнін стоїть всюди.

...Наша комуністична партія є годованкою з рук Кремля, і всі це знають. Бо на партійні внески з таким розмахом компартія жити аж ніяк не може. Це навіть не п’ята, а вже шоста колона... Її треба виганяти з усіх можливих точок нашої землі.

Микола КОХАНІВСЬКИЙ розповів, що 28 листопада, у річницю Голодомору, у Дніпропетровську літня людина написала на великому пам’ятнику Петровському слово "КАТ" - дочекавшись, поки його охорона пішла обідати :) Був затриманий проросійськими "казачками" і переданий міліції.


Адвокат Олег БОНДАРЧУК наголосив, що з боку його підзахисних мало місце максимум адміністративне правопорушення, а з боку комуністів скоєно кримінальний злочин. Він сподівається, що на тому тижні, коли минуть встановлені законом 10 днів, буде порушено кримінальну справу за фактом скоєння злочину.
Також він наполягав на версії, що Тихий не кинув, а тільки збирався кинути фарбу - як на мене, повівся як адвокат, який захищає хулігана. Втім, я не юрист і не хочу у це лізти. Можливо, кидання фарби у постамент масового убивці - справді страшний злочин, у якому не можна зізнаватися :)

А ще мені так здалося, що у процесі захисту постраждалих націоналістів і намагання знайти і покарати винних має місце, м’яко кажучи, неузгодженість дій між УНП і "Свободою" (Григорій Тихий - член УНП). До такої думки мене наштовхнули дві подібні події (прес-конференція і пікетування суду), призначені на той самий час. Також я помітила прапорець УНП на столі перед одним із присутніх (не виступаючим).
Кожна з цих двох політичних сил висунула на президентські вибори свого кандидата. Ну, то й що? Я розумію, що конкурентам не можна, наприклад, проводити разом агітаційні мітинги. Але не об’єднати зусилля у ситуації, коли треба задавити спільного ворога, - гріх.
UPD: Уточнення від заступника голови ВО "Свобода", голови Київської організації Андрія Мохника: виявляється, адвокат Коханівського, Сидір Кізін, дізнався про суд лише в четвер вдень, тобто до останнього моменту це приховували. Тоді ж було прийняте рішення про пікетування суду (вочевидь, на той момент місце і час прес-конференції вже були призначені).
Отже, звичайна неув’язка. Але все одно недобре, коли розпорошуються журналістські сили.


На передньому плані - Вікторія Омельченко і її син Віталій

А ось вам дещо цікавеньке. Витяг зі звернення Ігоря Лісодіда до генпрокурора. Також ця цитата є і у зверненнях двох народних депутатів - Івана Зайця і Ярослава Джоджика:

"Також мені відомо, що ввечері 27.11.2009 року на тому ж місці було скоєно напад на журналістку Вікторію Омельченко. Фотографії нападників було розміщено в мережі Інтернет.
На згаданих фотографіях я впізнав осіб, що раніше 27.11.2009 року напали на мене та заподіяли тілесні ушкодження.
Зокрема, видається, що головним серед нападників був мужчина на вік близько 30-35 років з сивим волоссям, який був вдягнений у червону сорочку, червону краватку та шкіряну куртку, який тягнув мене за пам'ятник, постійно наносячи удари. Крім того, я встиг запам'ятати високого худорлявого мужчину вдягнутого у чорну спортивну шапку та чорну куртку на замку, який також наносив мені удари по голові.
Під час побиття журналістами було знято відео, з якого видно, як ці особи наносять мені численні удари в голову та інші частини тіла. Ці ж особи є на фотографіях, знятих під час побиття журналістки Вікторії Омельченко".



Товаришу у червоній сорочці, який погрожував мені розбити камеру і обличчя, я ж писала, що тебе впізнають :)