Акції ВО "Свобода" проти нелегальної міграції у Дніпропетровську і Луганську - 7 Грудня 2009

**************
UPD: Додаток від

kluka99: "Цей марш був першою, принаймні, за роки незалежності такою масовою та довгою (по кілометражу:) ) ходою. (Хіба що 2004 рік, коли ми організували ходу з центра міста до студентського містечка ДНУ). І про це свідчить те, що вів колону головний мент міста - Седлецький. Це при тому, що він, дуже м"яко кажучи, не є не лише українофілом, да і українцем ваащє :) Про те, як він поводився з нами ще кілька місяців тому, коли менти "пов"язали" нашого хлопця за перешкоджання наркоманському маршу - я взагалі мовчу".

******************************************************
Ми добре пообідали в одному торговому центрі, я навіть встигла поспілкуватись з Енді та Едіком. Едуард все рвався показати мені храми та інші цікаві місця у місті, але часу на це, на жаль, не було.

Ночувати вирішили у Донецьку. Доїхали б нормально, але вже на околиці міста сталося ДТП: на звороті наш мікроавтобус вилетів на узбіччя і взяв курс прямо на дерево. Від зіткнення в останній момент врятував високий бордюр, але від удару об нього полетіли обидва передні колеса.
Одна запаска була, за другою, зупинивши таксиста, їздили на СТО. З’ясувалося, що машина потребує кількагодинного ремонту, і таксист, слова не мовивши, запхав нас п’ятьох (крім водія) у свою машину і відвіз у найближчий готель.

Готель називався "Аврора" і мені сподобався, але зараз я зроблю йому антирекламу: у прейскурант цін були включені екскурсії по Донецьку: російською мовою стільки-то, іноземними стільки-то (вдвічі дорожче). Українська у них, мабуть, проходить як іноземна.

Ранком ми взяли курс на Луганськ, і тут з’ясувалося, що після аварії бусик погано слухається керма, а всі СТО зачинені - неділя. Якось доїхали до Луганська. Поки їхали, фотографували з машини шахти і терикони. Дивилися на будинки. Загальне враження - все дуже радянське. Біля с. Байрачки бачили ЛЕП на дерев'яних опорах!

ЛУГАНСЬК

Холод був страшенний, вітер і мокрий сніг. Невеличка площа перед музично-драматичним театром, де збиралися, була оточена мєнтами по периметру, деякі тримали в руках кийки. Всіх луганчан, що приходили на мітинг, вони дуже ретельно обшукували. В тому числі і дівчат - для цього були спеціальні жінки-міліціонери. Вивертали кишені, порпались у сумочках.

Нас, киян, не зачепили - до Іллєнка спробували додовбатись, але він повідомив, що є довіреною особою кандидата у Президенти.
От цікаво мені: якби у якогось пацана знайшли складаного ножа або, страшно подумати, пневмата - повідомили б, що їм вдалося перешкодити серії погромів, запланованих фашистами?
А ще цікаво, чи обшукували б вони комуняк, якби ті наважились прийти.

Втім, жоден опонент носа не висунув. А прихильників було біля 200. Під барабанний бій колона пройшла центральними вулицями міста. Кричали мало - мабуть, через жахливу погоду, також зовсім - звернули увагу - не викидали кулака.
Йшли під посиленою охороною, попереду їхали три чи чотири міліцейські машини.

(А відик з Дніпропетровська, набагато класніший, уявіть собі, загинув через глюк мобілки :(

Почесний ескорт :)

Вони нас, а я - їх. Теж на всяк випадок.

Місцеві "патріотівці"

Вулицею Совєтською

Донбас обирає :)

Міліціянт: "Давайте, давайте звідси" :))

Прийшли на площу Героїв ВВВ, всю заставлену біло-сердечними наметами. Взагалі, у місті ми бачили дуже багато агітації за Тимошенко, причому де завгодно, у всіх можливих місцях - навіть більше, ніж за Януковича. На площі героїв ВВВ стоять у ряд її намети - з двох боків, штук по сорок з кожного. Сенс цього зрозуміти важко: що вони мають символізувати - фінансову потужність "прем’єра-бомжа"? Бачили також в іншому місці один лайтбокс Тягнибока.

Встали півколом біля пам’ятника Шевченку. (Там я, до речі, теж розвіртуалилась з одним із постійних читачів блогу).

Панорама, зроблена з трьох кадрів

Першим, як завжди, взяв слово Андрій ІЛЛЄНКО.
Далі представник Луганської обласної організації Олександр КОБЗЄВ закликав до об’єднання всіх українців навколо "Свободи", бо інакше скоро всі ринки і підприємства будуть підпорядковані іноземцям.

Голова Луганської обласної організації "Свободи" Дмитро СНЄГІРЬОВ:
Зараз у владі українського міста Луганська є всі, крім українців: етнічні грузини, болгари тощо. Вони нав’язують нам свою культуру, вони ставлять нам ганебні пам’ятники: жертвам УПА і Катерині ІІ. Я не уявляю собі, щоб українці приїхали до Вірменії і спробували встановити там пам’ятник туркам, які різали вірмен.
Нелегальна міграція в Луганську носить характер сніжного кома. За даними МВС, у 2008 році 220 злочинів скоєні нелегальними мігрантами, а проти них - тільки 18 злочинів.
Пам’ятаєте той ганебний факт, коли у лютому 2008 року п’ятеро китайців порізали ножами трьох українців. Продажні ліберальні журналісти написали, що вони були учнями ПТУ. Та яка різниця, учні ПТУ чи учні вишу, вони були українці по крові! Луганськ - українське місто і належить нам, луганчанам!

Юрій КИСЕЛЬОВ від ОУН(р) агітував проти входження України до ЄС. Ще додав: "Всім іноземцям, які чесно працюють в Україні, зелене світло, і все з ними буде добре. А хто нечесно буде себе поводити, тим ми кажемо: "Геть!"

Ще якийсь дядько прийшов зі своїм мегафоном і з програмою "Свободи" і наполягав, що хоче поставити кілька питань, причому обов’язково публічно. Йому не дозволили, бо міг би сказати все, що завгодно, а люди, оскільки він з мегафоном, сприйняли б його слова, як офіційну позицію партії.

Далі було ще кілька коротких промов, і акція, як завжди, завершилась виконанням державного гімну.

Верталися з пригодами, СТО так і не знайшли, їхали дуже повільно, із зупинками, бо ожеледиця. Один раз, біля с. Бригадирівка на Харківщині, таки злетіли з дороги у якесь замерзле болото. Там стояв дуже гарний очерет, вже добряче притрушений снігом.

Тільки виїхали знов на дорогу, побачили аварію, яка трапилася з машиною, що їхала одразу за нами - вона злетіла з дороги у невелике урвище і перекинулася. Двигун загорівся. Водію і пасажирці з машини вдалося вибратись, від нашої допомоги вони відмовились, сказали, що вже викликали допомогу.

У Києві ми були десь о шостій ранку. Ще день на відбір і обробку фоток і написання звіту... Гріє думка, що робимо корисну справу. Вважаю, що хто б не став Президентом, він передусім розпустить парламент, і будуть перевибори. Може, нарешті матимем своїх правих депутатів. Щоб було куди і до кого в разі чого і у випадку, коли :)