Рік тому відун Рувит – Рудий Василь Михайлович, 13.09.2008 завершив
останню свою книгу трилогії „Містифікація Тисячоліть” (попередні: „Роде
наш красний” і „Око Роду”) і 14.09.2008 в неділю о 12-00 на день Вирію
відійшов до Лук Сварожих і похований згідно предківського звичаю.
12 вересня 2009 у м.Тиврові Вінницької області вібулость вшанування
відуна Рувита та проведена тризна згідно обряду Української Рідної Віри.
Обряд поминання підготували і проводили жреці Руського Православного
Кола: голова вінницької громади "Вінець Бога" Велимир Піхота, староста
громади Ясновида Іванишин, голова Львівської громади "Червона Русь"
Доброслав Гірак, поетеса і громадський діяч Антоніна Іванівна Литвин
(Гармаш).
Обряд відбувся на місці поховання В.М.Рудого – біля поховань жертв
голодомору та політичних репресій. Під час тризни вшанували світлу
память відуна Рувита присутні члени родини, друзі та побратими Василя
Михайловича, представники районної адміністрації м. Тиврів, районної і
обласних організацій "Меморіал", "Народний Рух України" та біля 30
рідновірів з багатьох країв нашої Вітчизни.
Мешканці міста Тиврів мали нагоду побачити, що Рідна Віра, світогляд
наших предків є Світлом, що лише на деякий час пригасло і продовжує
осяювати наші душі та стає духовною основою нашого суспільства. Відун
Рувит був духовним провідником українського суспільства, був
пробуджувачем світлої приспаної свідомості народу.
Відун Рувит усім своїм життям показав нам приклад гідного Людини
життя, часто у найважчих умовах зберігаючи гідність відаючої людини, що
несе Світло Рідних Богів, Світло Правди усьому людству. Окрім багатьох
його книг, де відкривається правда про репресії, голодомори та злочини
правлячих в Україні режимів, відун Рувит дав нам духовний вказівник до
Шляху Відродження слави наших Великих Прадідів, нашої Слави.
Як і Лев Силенко відун Рувит похований згідно обряду наших Предків,
Української Рідної Віри і вшанований усім нашим народом як духовний
провідник нації.
Вічна пам`ять і вічна слава вірному сину Рідних Богів відуну Рувиту – Василю Михайловичу Рудому! |