Кицур Шулхан Арух (Короткий звід законів єврейського способу життя). Одна з одіозних книг, що перевидається з 1999 року російською мовою для російськомовних євреїв.У передмовах рабини "политкорректно" попереджають, що "Деякі із цих законів можуть сприйматися людьми, не знайомими з єврейською традицією, як образливі." В 2005 році у зв'язку з публікацією й поширенням через синагоги й навчальні заклади цієї книги ініціативною групою було зроблене звернення до Генеральної прокуратури з вимогою заборонити цю книгу, що як розпалює в євреях ненависть до неєвреїв і оскорбляющую всіх неєвреїв (по ст.282 КК). Обіг одержав назву "Лист 5000".Автори листа, зокрема, указували на те, що у вступі до книги у виданнях 1999 і 2001 р. глава виконкому КЕРООР рабин Зіновій Коган робить наступне визнання:«Редакційна Рада КЕРООР визнав за необхідне опустити в цьому перекладі деякі галахические вказівки…,приміщення яких у виданні російською мовою було б сприйняте населенням Росії, що не дотримується іудаїзму, як неспровокована образа. Читач, що захоче прочитати „Кицур Шульхан Арух" в ідеально повному обсязі, запрошується в ешиву, щоб вивчити цю й багато інших святих книг в оригіналі».Автори обігу зробили висновок про те, що один з лідерів російського єврейства визнає образливими для неєврейського населення Росії деякі положення даного іудейського кодексу поводження, але вважає за можливе запрошувати своїх одноплемінників для вивчення «цих образ в ешивах — єврейських школах, фінансованих із залученням засобів з державного й місцевого бюджетів».Також підписалися під Листом привели на доказ высказвания із Шульхан арух: В «Законах про ідолопоклонство» говориться, що «фігура із двох перехрещених ціпків, який поклоняються, заборонена до використання», тобто християнство зараховується до ідолопоклонства й всі приписання про відношення до ідолопоклонників («акумам») мають на увазі в Росії (країні з переважної христианско - православним віросповіданням) насамперед православних християн (с. 389). Відроджене ж у Росии родноверческое рух, будь-які форми "неформальної" релігійності прямо підпадають під визначення "ідолопоклонства" з усіма вытекающими Приписання побачивши «идолопоклонского будинку» (тобто храму) вимовляти йому проклін: «Будинок гордих викорчує Б-Г», а побачивши зруйнованого храму викликувати: « Б-Г відплати виявився!». Мало того, далі пропонується такий варіант цього приписання: «деякі думають, що мова йде про будинки неєвреїв, що живуть у світі, спокої й багатстві» (сс. 389—390) .Заборона навчати неєвреїв ремеслу (с. 390).«Єврейці не слід допомагати неєврейці при пологах», крім як у випадку, «щоб не викликати ворожнечі до нас…але тільки за плату» (с. 390).«Якщо людина позичила в неєврея, а той умер, він має право відмовитися платити його синові, що не знає точно, чи брав цей єврей у борг у його батька» (с. 405).При грошових розрахунках «якщо неєврей помилився сам, дозволяється скористатися його помилкою» (с. 406).«Заборонено віддавати єврея в руки неєврея, чи йде мова про життя єврея або про його майно; і неважливо, чи робиться це за допомогою якої-небудь дії або словами; і заборонено доносити на нього або вказувати місця, де заховане його майно» (с. 408) * настійно просимо помітити: це стосується запропонованого євреям поводження на наслідку й суді.[4]Також у листі засуджується схвалення даної книги головним рабином Росії А. Шаевичем і главою КЕРООР З. Коганом. Автори порахували, що вже на підставі одного цього «офіційного єврейського видання» правоохоронні органи повинні були б згідно ст. 282 КК РФ припинити поширення «релігії, що розпалює в єврейства ненависть до іншого населення Росії». Відразу після подачі звернення до прокуратури єврейські організації подали зустрічний позов проти авторів обігу за розпалення "антисемітизму". Позов був відхилений прокуратурою, тоді  був поданий позов проти прокуратури. Судові позови завершилися відмовами в задоволенні всіх позовів. У підсумку слід зазначити, що Басманная міжрайонна прокуратура м. Москви в постанові від 24.06.2005 відносно єврейського кодексу поводження "Кицур Шульхан арух" визнала, що: «Використовувані в книзі "Кицур Шульхан Арух" словесні засоби виражають негативні установки у відношенні кожного – без конкретизації – іноплемінника (неєврея, гоя) і кожного – без конкретизації – іновірця (неіудея, акума). Всі іновірці без винятку – ідолопоклонники... Наприклад — «Усяке глузування заборонене, крім глузування над ідолопоклонством, що дозволені» (гл.167, п.13). «…Оскільки обдурити неєврея, призначивши неправильну ціну, дозволяється» (гл.183, п.1) і ін. У тексті книги "Кицур Шульхан Арух" використані спеціальні язикові засоби для цілеспрямованої передачі образливих характеристик, ... і спонукань до дій проти яких-небудь націй або окремих осіб як її представників, оскільки книга "Кицур Шульхан Арух" – це звід Законів, що пропонує євреєві (іудеєві) певні дії, певна відношення, певне поводження серед неєвреїв (неіудеїв), що може бути інтерпретоване останніми як негативне й образливе відношення до них». І який же висновок зробила прокуратура з вищевикладеного? "Беручи до уваги, що в ході перевірки у зв'язку з виданням і поширенням книги "Кицур Шульхан Арух" не встановлений намір на порушення в суспільстві національної й релігійної ворожнечі, приниження людського достоїнства за ознаками національної й релігійної приналежності, публікація й поширення даної книги не утворить склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 282 КК РФ." Звичайно ж, прокуратурі набагато легше посадити по 282 статті якого нибудь хлопчиська Саву Терентьєва, що бовкнуло дурість про міліціонерів на інтернет - форумі, чим змагатися з наймогутнішим лобі. Закон, як відомо - як дишель. Можна, виявляється "призивати й спонукувати" але не мати при цьому "наміру на порушення", призивати "обманювати", "ображати" інородців і іновірців, але при цьому не "принижувати людського достоїнства за ознаками національної й релігійної приналежності". Коментарі зайві.  Надаємо можливість  будь-якому бажаючий самий почитати звід законів, що вивчається в синагогах і ешивах (фінансованих, до речі, і за наш із вами рахунок - з бюджету).