Відгук на книгу Петра Хомякова «Россія протів Русі. Русь протів Россіі» - Різне -  - Каталог статей

Автор ОРІЙ

Відгук на книгу Петра Хомякова «Россія протів Русі. Русь протів Россіі»

Відгук на книгу Пєтра Хомякова

Петро Хомяков

Дорошенко

Відгук на книгу Пєтра Хомякова Книгу видає НКР ВГОРУ — псевдопатріотичне угруповання. Редактор книги — верховода НКР ВГОРУ, КГБіст Анатолій («Ант») Дорошенко.

Його знаю особисто. Йому, а також Сергію («Славомиру») Савченку, іншим номенклатурщикам-рідновірам адресував свою листівку «Попе-попереду Ворогшенко» (червень 2009р.), за яку Савченко хотів судитись зі мною. Дорошенко пропонував Савченка на посаду довічного «президента» ВГОРУ, тоді як Савченко не визнає колоніального становища України.

Савченко

На титулі хомяковської книги «Россія протів Русі…» Відгук на книгу Пєтра Хомякова зазначено: «ЦИВІЛІЗАЦІЯ ДАЖБОЖИЧІВ, Доктрина рідновірів України».

Суть цієї «цивілізації» викладена в брошурі А. Дорошенка «Політична доктрина рідновірів України як противага національній смерті» (у цій брошурі пропонується запровадити в Україні мову міжнаціонального спілкування — есперанто, винайдену польським жидом Заменгофом, а також резервації для українських рідновірів).

Варто зауважити, що книгу «Россія протів Русі…» підписано до друку в кінці 2009 року — 3 грудня, тоді як «рунтата» Дорошенка (попа в одязі РУНВіри) ще влітку 2009 року «попросили» (вигнали) з громади РУНВіри, якою він пробував керувати (громада «Оріяна»). Вигнаний з громади рідновірів, КГБіст залишається на роботі, він працює далі, а не розводить сентименти. Працює на шкоду Україні — видає книгу Хомякова «Россія протів Русі…»

Дорошенко — професійний історик, доктор філософії (тема докторської дисертації — госбєзопасность). Не дивно, що професійний історик не робить зауваження інженеру Хомякову («Россія протів Русі…», ст 15, абз. 1 знизу), коли той засуджує американську систему освіти за те, що вона подає Сталіна і Россію як союзників Гітлера і Німеччини. Але така позиція і української системи освіти, якщо, звичайно, Хомяков визнає Україну воюючою стороною (а не россійською маріонеткою) у Другій світовій війні. Це якраз той випадок, коли історик Дорошенко (якщо він той, за кого себе видає) МУСИВ зробити зауваження (примітку) інженеру Хомякову.

Приміром, перекладач (філолог) на українську книги англійського професора Нормана Дейвіса «Європа. Історія» (ст. 71) робить зауваження англійцю за те, що він виводить слово «Україна» від «окраїна» (околиця) за умови, що «Україна» відома ще з 12 століття, коли вона була центром Руси, а не окраїною (околицею) Россії. Та хіба «редактор»-малорос Дорошенко наважиться робити зауваження московському великороссійському гостю?

Книгу «Россія протів Русі…» підписано до друку в кінці 2009 року — того року, протягом якого визнано союзництво Россії та Німеччини на найвищому рівні — В.Путіна і А. Меркель у зв’язку з розв’язанням Другої світової війни 70 років тому (1939р.) їхніми попередниками — Сталіном і Гітлером. Школярі всього світу знають про совєтсько-німецький пакт Молотова-Ріббентропа. А Дорошенко — ні гу-гу.

Тематично «Россія протів Русі…» — суцільний вінегрет. Суцільний, не подекуди, щоб важко було розгледіти вставки (чи напів-вставки на ст.25, інші) до суцільного про те, що татарської навали не було. Бо її справді не було — з позиції політичної історії. Навала була з позицій емоційної історії. Політично Русь (її значна частина) була інкорпорована в Орду. Руські князі бились між собою за право отримати ханський ярлик (платний). Крім князів, ярлик отримували (безплатно) і митрополити — так звані «кієвскіє і всєя Русі». Переяславське єпіскопство було об’єднане з Сарайським єпіскопством. Сарайське засноване «святим» Алєксандром Нєвскім 1261р. (про це Орій, «Свята Русь» — ординська Москва»). Христова орда здала Русь в оренду Чінгісхановій орді.

Хомяков пише (Россія протів Русі…», ст 33-34), а Ворогшенки погоджуються, що «…Хрістос, нєсомнєнно, поднімал очєнь важний вопрос (впрочєм, Син Божій второстєпєнниє вопроси нє поднімал вообщє)…»

Український пророк Тарас Шевченко вказує («Марія»), що Ісус — байстрюк. Та й россіянин Пушкін наголошує («Гавріліада») на тому ж. А хом’яки-ворогшенки — «рідновіри»! — несуть «істину» — Син Божій.

Після «розвалу» (перебудови) СССР, в Россії всіляко відроджується ординське минуле — так зване євразійство у цивілізаційному виборі Россії. Апологіями Орди наповнені россійські фільми, книги, журнали («Москва», «Новий мір», інші). Одна з таких апологій — книга «Россія протів Русі…»

Дорошенкова «цивілізація дажбожичів» ллє воду на ординський млин (євразійство), який запущено ще 1826р. (ст.45., абз 2, 3). Раніше (стор. 14, абз. 2, 5) П. Хомяков схвально відгукнувся про Л. Гумілєва та А. Хомякова (христосівського теоретика 19ст. — чи не родич П. Хомякова). Євразієць Л. Гумілєв — спадкоємець слав’янофіла А. Хомякова. В 19ст. христосо-ординці маскувались під слав’янофілів, а в 20ст. — під євразійців. Гумілєв у кінці 20ст. називав себе останнім євразійцем. У 21ст. остаточно ще не затверджено назву россійських христосо-ординців (і псевдоязичників). Це, вочевидь, євразофіли.

Сьогодні тільки забиті хохлюї (рагулі, баняки) і професійні артисти (заробітчани у жидівських наймах) можуть непохитно вірити, — і натхненно співати! — ось таке проспіване Хомяковим і підхоплене ворогшенками («Россія протів Русі…», ст 46):

«Їхали козаки із Дону додому, підманули Галю — забрали з собою… Та й повезли Галю темними лісами… Прив’язали Галю до сосни косами… Підпалили сосну разом з Галею…»

Мала дитина засумнівається: чи могли так зробити козаки, і чи це були козаки? А дорослі хомяко-ворогшенки мають стійкий (наймитський) імунітет проти сумніву.

Про первісний антижидівський (антихазарський) зміст цієї пісні знають хоровики, особливо старші. Початок цієї пісні сягає ще князівських часів, коли русичі (українці) воювали проти хазарів і коли київський князь-язичник Святослав розбив хазарів (вони тюркського племені, прийняли іудаїзм, кочували між Каспієм, Волгою і Доном, столицю мали на місці сучасної Астрахані). Після розгрому хазари не існують політично, проте існують етнічно, економічно… і помстично. Хазари Бланк (Лєнін), Бронштейн (Троцкій), Радомишльскій (Уріцкій)… їх легіон, захопили владу в Россії 1917 року (з1922р. — СССР). Характер їхніх дій — помста. Вона завжди кривава. Та самої крові мало. Чиниться наруга ще й над свідомістю, над психікою тих, кому помщено. До 1930-их років українські (русинські) народні антихазарські пісні ще звучали на сцені (про це детально Михайло Молявко у книзі «Княжий зов-4», ст.84-85; або дід Іван усно на київському Майдані в ряду національної книги і символіки, чи якийсь інший дід — він перед смертю не боїться казати правду).

В 1930-их роках старі народні (класичні) пісні перероблено для ганьби русичів, а нові створено суто для прославляння хазарів (їхньої КПСС). З таким паскудством незгідні керівники хорів. Їх замордовано («зникли безвісти»).

Ось первісний зміст найвідомішої пісні.

Їхали ХАЗАРИ з-за Дону додому,

Підманули Галю їхати з собою.

Їдьмо, Галю, з нами, мудрими ЖИДАМИ,

Станеш жити краще, ніж у рідной мами.

Умовляє батько не вірити жиду,

Втлумачує Галі до жидів огиду.

Не слухає батька Галя молодая,

До жидів у лайбу весело сядає.

Ті ж повезли Галю курними шляхами,

Дальніми ярами, темними лісами.

Гвалтували Галю брудними руками,

Прив’язали бідну до сосни косами.

Попід ноги Галі накидали хмизу,

Запалили сосну із верху донизу.

Сосна догоряє, коси обпаляє,

Плаче бідна Галя, людей закликає.

Ой, хто мене чує, — нехай порятує,

А хто совість має, бідну виручає.

КОЗАКИ почули, до лісу майнули,

Жидів порубали, Галю врятували.

Той, хто дочок має, нехай пам’ятає,

На шлях із жидами рідних не пускає.

А ось перероблена — хазароугодна — історія Галі з пісенника «100 улюблених пісень», виданого в окупованому хазарами Київі 1992 року (щойно після проголошення української «незалежності» на чолі з керівниками Хазаровими).

Їхали КОЗАКИ із Дону додому,

Підманули Галю — забрали з собою.

Ой, ти Галю, Галю молодая!

Підманули Галю — забрали з собою.

Поїдь, Галю, з нами, з нами, КОЗАКАМИ,

Буде тобі лучче, як в рідної мами!

Та й повезли Галю темними лісами,

Прив’язали Галю до сосни косами.

Ой ти, Галю, Галю молодая!

Прив’язали Галю до сосни косами.

Розбрелись по лісу, назбирали хмизу,

Підпалили сосну од гори до низу.

Горить сосна, горить, горить і палає,

Кричить Галя криком, кричить ПРОМОВЛЯЄ.

Ой хто В ЛІСІ чує, нехай той рятує,

Ой хто дочок має, нехай научає.

А хто дочок має, нехай научає,

Темненької ночі гулять не пускає.

Ой ти, Галю, Галю молодая,

Темненької ночі гулять не пускає.

Ми, першокласники, бачимо явну фальсифікацію — прив’язана до палаючої сосни Галя кричить і ПРОМОВЛЯЄ. Це геть не реально. Бо коли Галя горить, то вона або кричить, або промовляє, а не все разом. Очевидно, кричить. ВЕРЕЩИТЬ!!! ПЛАЧЕ-РИДАЄ!!! Не ПРОМОВЛЯЄ.

Плаче бідна Галя, людей ЗАКЛИКАЄ, — каже народ у первісному тексті. Галя не промовляє, бо ніхто її не почує.

Щоб не згоріти, Галя не перебирає рятівників.

Нехай рятує той, хто чує в лісі, на узліссі, за лісом…

Тобто, совєтський хазароугодний «поет» силкується поєднати те, між чим нема логічного зв’язку. А наймити-співаки в «нєзавісімой» Украінє вдавано не помічають наруги. В суботу 20 лютого 2010р. по Першій програмі українського радіо цю пісню «Їхали козаки, прив’язали Галю, запалили…» співають — хто? — випускники Стрітівської вищої школи (університету!) кобзарства. Співають по-сучасному — в супроводі кобзи, гітари, барабана…

Україна — не збідніє — прибереже одну-дві сосни для ворогшенків. Палити ворогів — приносити богам жертву — справедливий чин і давня традиція Руси.

Вочевидь, хомяковська «Россія протів Русі…» як бальзам на душу Дорошенка — його вигнали з козацтва ще 2007 року.

П. Хомяков рокриває карти на ст. 47, де подає Л. Гумілєва як дороговказ. Подає хитро. Бо академік Гумілєв (разом з академіком Д. Ліхачєвим і президентом Горбачєвим) готувався до перебудови СССР, тобто до повернення Россії на давно прокладені рейки — христосо-ординські. Гумілєв (його мають за бога в Россії та в россійській діаспорі) у фундаментальній праці «Дрєвняя Русь і Вєлікая стєпь» зібрав до купи те, що розкидане по багатьох джерелах (архівах церковних і світських, россійських та іноземних), і показав механізм передачі Руси в оренду з рук христосівської орди до рук татарської. Втім, Гумілєв зробив це м’яко — як християнин. Тому Хомяков тільки торкається Гумілєва, а не розкрива його.

На ст. 49 Хомяков солідарний (гнучко солідарний) з Бушковим — відомим россійським щовіністом, чиї книги в Україні представлені майже в усіх книгарнях та книгозбірнях. Це той Бушков, що називає українців казачішкамі, котрі позичили (чи вкрали) у шведів жовтий і синій колір для свого прапора. Бушков називає Шевченка «довольно гнусной фігурой русской словєсності» (Бушков, «Распутін», гл. 1). А редактор і «патріот» Дорошенко ні гу-гу.

Ст. 52. Виссане з пальця свідчення, що Россія отомстіт, спасєт Русь.

Першокласники знають — ХТО СПАСАЄ-ВИЗВОЛЯЄ, ТОЙ І ПОНЕВОЛЮЄ (після того як «визволить»).

Хомяковські псевдоязичницькі заяви «Богі знают правду» не заважають християнству, бо в ньому також багато богів — «отець», «син», «богородиця», «архангели», «богорівні апостоли», «рівноапостольні святі угодники»…

Ст. 53-55. Є вказівка на зацікавленість православної церкви, її участь у дерибані Руси.

Але НЕ ВКАЗУЄТЬСЯ ні півсловом, що цей дерибан — ОФІЦІЙНА (БІБЛІЙНА) ЖИДІВСЬКА ПОЛІТИЧНА ДОКТРИНА. До того ж, дерибан Руси христосівською бандою почався (охрищенням рівноапостольної княгині Ольги в середині 10 століття) на 100 років раніше від розколу банди на «православну» бригаду і «католицьку» бригаду в середині 11 століття (1054р.).

Ст. 78. Віддаючи належне факту існування болгарського лобі у справі християнізації Руси, Хомяков МУСИВ сказати (припустити серед мільйона своїх припущень), чи хоча б натякнути (як і належить «язичнику»), що перед болгаро-візантійською християнізацією Руси київський князь-язичник підкорив собі християнську Болгарію, згодом зазнав поразки від Візантії (в Болгарії). Тобто, християнізація Руси після Святослава — це значною мірою (десь на 30%) болгарський реванш. Хомяков не сказав.

Ст. 92-100. Хомяков зациклився на осі Візантія-Русь-Монголія. Через 5 років після взяття Київа Батиєм і через 3 роки після переможного рейду монголів по Західній Європі, посольство католицького Риму (Плано Карпіні 1245р.) вирушило до Монголії з метою покатоличити тамтешню еліту (з нею і рядових джагатаїв — джигітів). З Каракоруму до Сахаліна і Камчатки ближче, ніж від Київа чи Новгорода-Володимира-Москви («православних» резиденцій). А єпіскопство в Сараї ще не було створене. Тобто «православна» фракція христосістичної банди ще не приватизувала північ Європи (Руси), Урал і Сибір, а вже ризикує потрапити в католицьке оточення зі Сходу. «Православіє» претендувало на всю східну Євразію. Звідси й замасковані (під слав’янофілів та євразійців-євразофілів — А. Хомякова і Л. Гумілєва) «православні» христосо-ординці.

Ст. 102. Хомяков каже, що за Івана Калити припинилась монгольська навала.

Справді припинилась, бо хан Узбек — свояк Івана Калити. Брат Івана — Юрій — женився на сестрі Узбека, Кончаці. Після цього навали не було — було просто рєшєніє вопросов, стрєлкі, разборкі…

Та й що з того, з тих богів, якщо справа не в чужих (іноземних) богах-антиподах (ісусах), а в іноземній окупації. Тобто, богів пропагуй таких, яких захочеш, а скинення окупанта — зась. І чи сприймуть окуповані «брати» своїх богів, якщо «брати» є рабами у сотому поколінні? Рабам властиво пристосовуватись, іти шляхом найменшого опору.

Біда з цими русскімі (славянскімі) богамі — видозмінений інтернаціоналізм, по суті неохристиянізм по-россійськи.

Сучасні русскіє моляться на Ф.Достоєвского — він запеклий ворог западніка І.Тургєнєва. П. Хомяков свідомо не згадує цю класичну (знану мільйонами) пару ворогів. А згадує Грановского, Гєрцєна (напівзахідника) з боку западніков, та Хомякових і Аксакових з боку євразійців-восточніков («патріотов»), про яких знають десятки чи сотні, а не мільйони.

Сучасний россійський (і «братскій») інформаційний простір переповнений повагою до Ф.Достоєвского і майже не згадує І.Тургєнєва.

Висновок: «Россія протів Русі…» — хитра пророссійська і АНТИУКРАЇНСЬКА книга (без посилань на авторитетні джерела).