Ярослав Оріон

       На вступі годиться сказати бодай декілька слів про це тритомне видання «В Дорозі до Правди”. Це є перше в нашій історії основне видання про християнство, яке вже 1000 років гнобить нас своїм недоречним поганством і крайнє шкідливою для народу й людини моральністю. Ідучи дорогою правди й розуму автор нічого не видумував, а спирався на численну літературу й на сумний досвід нашої трагічної історії, в якій християнство відіграло роль гробокопателя.
        Живемо в епоху глибоких досліджень усього, що існує, бо на те нам Бог дав розум, щоб ми шукали правди. Бог це найвища правда, а не триголовий жидівський ідол, для якого немає місця в новітньому суспільстві. Тоді, коли в інших народів написано про християнство й інші релігії сотні тисяч книжок, у нас комплетна пустеля й життя імперативно вимагає ту пустелю бодай частково заповнити, щоб знайти дорогу до правди й до правдивої віри в Бога, як того вимагає грамотна сучасність. Тільки повне відродження рідної духовості визволить нас від політичного рабства, а для цього потрібне знання. Духове відродження і спасіння в нас самих, а Царство Небесне кругом нас і його нам самим будувати треба, не чекаючи містичного спасіння. Вікно у світ і в життя — книжка, й без книжки сьогодні в світі ми далеко не зайдемо. Тому автор надіється, що своїм трудом і посвятою дасть спрагненому читачеві необхідний до думання матеріал для спільного будування кращого майбутнього для нашої Батьківщини, поневоленої подвійною мертвою догматикою, більшовицькою і християнською.

       Друкується за виданням Я. Оріон. В дорозі до правди. — Т. 1. — Австралія: Відродження.- б.р.

---

       Як дуже спізнилася Біблія на шляху еволюції, пізнаємо тільки тоді, коли її уважно прочитаємо. Це не тільки давній світ, але замерзлі й відсталі леґенди, які не мають нічого спільного зі сучасністю. Мав рацію Вольтер, коли писав, що тільки ті люди вірять у Біблію, які її ніколи не читали. Нас вчили в школі і в церкві, що це «Святе Письмо», або «Слово Боже». Церква дуже  спізнилася зі своєю інтерпретацією Біблії, собі самій на шкоду. Бо Біблія ані свята, ані диктував її Бог, а її святість пізнаємо по тих брудах, протиріччях і недоречностях, які в ній зібрані. Такого роду книги дуже небезпечні, бо вони своєю відсталістю і примітивізмом є колодою на дорозі проґресу і якщо йдеться про український нарід, тисячу років держить його в духовому рабстві й інтелектуальному каліцтві.
        Найбільшою святістю є сама людина і її ставлення до інших людей, а Бог незглибинна містерія космосу, яка не вибирає собі один нарід з-поміж великої кількості народів і дає йому обскурантну Біблію, яка ось уже 2000 років б’є обухом по лобі думаючих людей і не допускає їх до Сонця, до Правдивого Бога до Правди й до Щастя.
Біблія — це збір доісторичних легенд і різних передань, які стосуються жидівського народу.
        Археологія викриває в епоху розуму біблійну «правду» й руйнує дощенту її «божеський» характер, не дивлячись на те, що є ще сили в світі, які роблять неймовірні зусилля, щоб цю книгу прославляти, обожнювати й накидати цивілізованому світові.
        Біблійні документи були цілковито зумовлені своїм примітивним часом і не дають ніякої відповіді на містерію світу, на початок і кінець і не  висловлюють ніякого передбачення майбутнього. Щойно розвиток цивілізації й розуму, які Біблія всіма силами зупиняла, дозволили людині незалежно знайти свої посланництво й закони Божі. Як постала Біблія, розкажемо пізніше. Але первісної Біблії, написаної найстаршою мовою, ніколи не було. Це є радше збиранина різних документів невеличкої бібліотеки, яка постала впродовж цілого тисячоліття. Це є документи в деякій мірі навіть не жидівського походження й леґенди, засвоєні жидівськими писарчуками від інших народів тогочасного світу, які були на багато вищому рівні цивілізації від жидівського  примітивного племені. Поза Біблією жиди залишили дуже мало слідів свого минулого.
        На шляху проґресу врешті прийшов час, щоб розкрити всю правду про Біблію. Нам українцям це особливо потрібне, бо на нашій життєвій дорозі не політична тільки неволя, але й духовий застій, спричинений цією «святою» книгою.

        Людський ум по своїй природі вперто шукає правдивого об’явлення і знаходить тільки бруд і брехню. 2000 років Біблія була замаскованим фетишем, який не вільно було студіювати. Її мови широкі маси не розуміли. Тло, на якому вона постала, було тільки міфом, або баєчкою. Сьогодні ми вже знаємо багато, бо наука не стоїть на місці. Були часи, коли за критичну думку відносно Біблії загрожувала страшна смерть. Але й це не помогло, бо закони Божі сильніші всякого забобону. Джордано Бруно й багато інших заплатили дорого за те, що поставили науку проти біблійної темноти. Телескоп не знайшов Бога на хмарах, він мабуть перенісся кудись в інше місце.
        Те, що творця світу називають «Батьком», нічого дивного, бо від народження в людині є атавістичний і підсвідомий голос батька, що дав нам життя, а Бог стається батьком усіх батьків. Але ось ми зараз на початку Біблії в Генезі бачимо, який це був жидівський «батько», що мусів аж мільярд  років укладати плани, щоб сотворити світ із таким неймовірним спізненням, бо аж 6000 років тому. І взагалі числення часу в нього якесь дивне, бо Мойсей жив десь 12 сторіч перед Христом, а шумерійці, китайці, єгиптяни вже 1000 років до Мойсея знали про сонячну систему й на думку їм не прийшло, що земля ось-ось нещодавно сотворена. Виходить, що бог жидів так собі для забави диктував Біблію.
        Щоб пізнати правду, треба вчитись на попередніх помилках і звичках, бо знання правди основний стимул і закон нашого життя. На те Бог дав нам розум, щоб ми всяку брехню і помилки розкривали й таким чином очищали дорогу в майбутнє. Але дорога релігійного забобону це не дорога, а мандрівка п’яного віслюка навколо біблійного стовпа. Бог вклав у нашу душу вічну тугу за ідеалом і в цій тузі наш ум ніколи не перестане шукати й непокоїтись тоді, коли дорога губиться. Морально й інтелектуально ми завжди будемо розвиватись тільки за добрим прикладом.
Ось який приклад дає нам розхвалена Біблія, то зараз побачимо. Починаєм від початку, тобто від Генези (Книги Буття), бо так називається перша книга Біблії. Назва грецька  й означає «походження», а грецька тому, що перша суцільна Біблія була  написана грецькою мовою. Гностики перших століть християнства трактували  не тільки Генезу, але й всю Біблію, зі сміхом, бо про вічність матерії  говорив ще 3ороастр, а в Біблії матерія і все що бачимо нещодавно сотворені.
        Не треба багато читати, щоб переконатись, що Генеза, як і вся Біблія, не є записом продиктованою з Божої канцелярії. Примітивні поняття, порівняння й байочки перейняті від тих народів, серед яких перебували мандрівні жидівські племена. В Шумерії, де процвітала найперше цивілізація світу, вже в 3 тисячолітті ст. ери, в місцевості Гурук, разом із головою богині Інани викопали археологи таблички із записом про початок світу. В Шумерії жиди були рабами, як і значно пізніше у Вавілоні і Єгипті. Шумерська леґенда каже, що спочатку жили тільки боги, орали землю, копали канали й надоїло їм працювати, тому й вирішили сотворити людей. А тоді бенкетували, як це робили пізніше грецькі боги, а люди працювали, сварились і воювали. Із Шумерії взято теж леґенду про рай, потоп, Йова та декілька інших епізодів. Вавілонці уявляли собі хаос перед сотворенням як боротьбу бога Мардука з дідьком Тіяматом, в якій Мардук переміг і впорядкував світ так, як його бачимо сьогодні. Тіямат у Біблії називається Тегум і являється прапредком християнського Сатани. В Ніневі відкопано таблички Асурбаніпала зі сотворенням світу, подібним до біблійного. Також індійські Упанішади, які написано на базі найстарших релігійних книг світу Вед, говорять про сотворення світу.
        Але в жидів це сталося точно 3761 р. ст. ери, коли їхній Ягве задумав сотворити світ і від того часу жиди числять свій календар. Так робили теж і давні християни, але під тиском модерного світу закинули цю нісенітницю. Існує ще й друга історія сотворення світу, зовсім відмінна від біблійної, т. зв. апокрифічна, тому жиди її закинули. І ось «спочатку Бог сотворив небо і землю» (Буття. 1.1-2). Де воно те небо, ніхто не знає до сьогодні. Астрономія заглянула вже мільйони світлових років у глибину Вселенної, але небо досі не знайшла. В той час, коли писалась Біблія, поняття Вселенної було дуже обмежене й небо було десь близько над головами, щоб Бог не потребував довго подорожувати. «І Бог сказав: "Хай буде світло — і було світло» (Буття. 1. З.). «І Бог відділив світло від темряви» (Буття. 1. 4). Як можна сотворити світло без джерела того світла, тобто сонця і як можна відділити світло від темряви, то тільки Ягве один знає, але людський розум того ніяк второпати не може.
        Біблійні писаки до шкіл не ходили. Навіть сірійський філософ Порфирій ІІІ ст. дивувався, як можна зробити світло перед сонцем. Але для церкви Біблія непомильна. Коли вже Ягве все сотворив, включно зі звіриним світом, а мусила це бути незвичайно важка і складна праця, вирішив він собі на потіху сотворити  людину. (...)
        Але насувається ще й багато інших питань. Писати в Біблії, що Бог сотворив людину на свою подобу, це непростимий гріх, бо в жидів творити образ Божий  строго заборонено. Ми не маємо ніяких доказів того, що Бог має людську подобу. І далі, коли прийняти, що Бог це дух, то що ж тоді варті слова в Біблії про сотворення людини. Одне протиріччя за іншим. Біблія варта хіба того, щоб нею забавлятись. Але сміятись з Біблії не годиться. І тепер, маючи Адама, першого чоловіка, прошу уявити собі Бога з Адамовим ребром в руці і в глибокій задумі, чи зробити Єву блондинкою чи брюнеткою. Але кінець кінцем Бог впорався зі складним сотворенням і вирішив відпочити. «Він сьомий день відпочивав по всій своїй роботі» (Буття, 2. 2.) Тут знову постає питання: Коли Бог досконалий, то навіщо йому відпочивати?
        Пізніше побачимо, що жидівський Єгова карає грішників. Це значить недосконалих людей. Навіть смерть для них видумав, що й говорити про вічний вогонь. Ба навіть весь рід людський вигубив потопом, за винятком Ноя, тих же самих, кого він сотворив. Люди є людьми і мають свої слабості й недосконалості. Отже, як міг досконалий Єгова сотворити недосконалих людей? І потім мститись  на них за свої власні помилки? Видно, що Єгова сотворив людей недосконалими тому, бо сотворив їх в останній день творіння, коли вже був втомлений. Все ж таки, який же він був чудак, якщо не передбачив такої прикрості. Коли б людина сотворила людину, їй було б дуже ніяково за такі результати. Щоб якось оправдати людську недосконалість, біблійники придумали чорта, чи радше чортів.
        Єгова назначив адміністратором світу архангела, але той засмакував і сам захотів бути Богом. І Єгова був змушений копнути його геть із неба. І він став чортом. Все ж таки цей чорт не стратив свою неймовірну силу, майже дорівнюючи самому Єгові. Він розмножився в незчисленні мільйони й оперує з незвичайною хитрістю. Його Єгова терпить собі на втіху й возиться з ним по сьогоднішній день. Навіщо ж Єгова сотворив собі теж цілу армію ангелів з їхніми генералами, чи архангелами? Коли Єгова всемогутній, то йому помічників чи посильних не треба. Мабуть скучно йому самому на небесах. Та й пекло  видумане для потіхи, бо з Божою любов’ю воно нічого спільного не має. Жиди на пекло не дуже зважали, але християни його дуже розбудували, мабуть щоби заганяти страхом людей до церкви.
        Легенда про Адама й Єву теж спадщина шумерська, а не жидівська. В Шумерії був міф про Енкі і Нінгурсаг. Енкі був богом води, а Нінгурсаг -богиня мати. Дільмун — це Божий город, або рай.
        Шумерійський Дільмун це жидівський Едем. Подібні міфи були в багатьох народів. В цьому Едемі Єгова показав себе брехуном. Бо він сказав першим людям: «Коли з’їсте плід із забороненого дерева, то вмрете того ж дня» (Буття. 2. 11.). Але вони з’їли і не тільки не вмерли, але навіть не захворіли. Вони навіть не розуміли слова «смерть», бо її ніколи не бачили. Все ж таки смерть їх спіткала в кінці їхнього життя на вигнанні з раю і смерть їхня була, згідно з Біблією, карою за гріх первородний, не тільки на Адама і Єву, але й на всіх їхніх потомків. Отже всі ми помираємо тому, що Адам  і Єва згрішили. І що таке цей «первородний гріх», то людська логіка ніяк впоратись не може. Бо коли Єгова не планував, щоб Адам і Єва розмножувались, то навіщо дав їм стать? Чи це був у Єгови тільки лукавий експеримент? Сотворити  похіть і назвати це гріхом первородним? Може тому із-за цього первородного гріха целебатники так часто попадають у спокусу. А людство висміяло цей гріх, бо розмножилось сьогодні аж до чотирьох мільярдів.
        Всевидющий Єгова знав, що Адам і Єва згрішать, бо він нарочно сотворив їх слабими. Він навіть підіслав їм змія, а потім покарав їх і карає нас, придумавши смерть. Заборонений овоч це не тільки стать, але і знання. Змій говорив про знання, отже знання непотрібне, за знання Церква палила людей живцем. Але знання й освіта таки перемогли, бо такими є закони Божі й завдяки тим законам ми сьогодні можемо розуміти біблійні документи. Адам і Єва, вкусивши заборонений овоч, зрозуміли що таке зло, значить вони навчились тої моральності, яку вчить християнство, а це не моральність, а негідна перверсія. Моральні ідеали виростають разом із еволюцією людства, а не накинені Біблією. В Генезі (Книзі Буття) говориться про людей, як про «синів Божих», чого ж тоді така жорстокість до синів Божих?
        Єгова, або Ягве, прогнав Адама і Єву з раю зі заздрощів, щоб Адам не став такий мудрий, як Єгова. Але Адам сховався за кущ і всевидющий Єгова не знав де він, аж мусів добре пошукати. Юліан Апостат, візантійський імператор IV ст., який не був християнином, писав, що Бог сотворив Єву не тільки як помічницю й товаришку Адамові, але як причину лиха й Бог про це знав, бо він усе знає. Тепер же звернім увагу на мову. Мова і здібність говорити можна вважати за дар Божий. І Єва розмовляє із змієм. Ось вона тільки що сотворена і вже вповні володіє мовою. Ба навіть змій говорить! Про таке чудо ми до сьогодні ще не чули.
        До початків біблійного світу треба ще додати велику подію, яку не можна поминути мовчанкою. Потоп, як і інші міфи, взятий з Месопотамії, де жиди доволі довго перебували. В шумерійській поемі Ґільґамеш, Утнапіштім, король міста Шурупак, це Ной з біблійного потопу. Євфрат і Тигр щороку заливали повінню месопотамську рівнину, подібно як Ніл у Єгипті, й залишали урожайний  намул, звідси й леґенда про потоп. Бог Енліл подарував Утнапіштім острів у гирлі Євфрату, щоб врятувати його від повені. Вавилонська легенда розказує про Тамзіла, який за наказом бога Геа побудував корабель. Він зачепився підчас повені за гору Нізір. Легенди про потоп мали теж ассирійці, іранці, єгиптяни й індійці. Всі деталі можна знайти в відповідній літературі, а особливо у Фрейзера, знаного дослідника мітологій світу. Тільки потоп в одному місці триває 61 день, в другому цілий рік, а біблійний потоп триває 40 днів, бо число 40 було кабалістичним.
        Може тому, що люди розмножувались надто швидко, чи може тому, що Єгові було соромно за свій власний твір, він вирішив усіх потопити, а залишити тільки Ноя з ріднею, дарма що Ной був п’яницею. Можна припускати, що всі люди, яких Єгова рішив потопити, були драбугами, бо в кожному суспільстві є різні люди. І що тут завинили малі діти? Коли ж у космосі все діється за законом, звідки взялись такі маси води, що затопили весь світ? Інтересно теж, яким способом зумів Ной зібрати всіх звірят світу і всіх по парі, про комах і гадюк вже й не говориться. Скажемо, дикого слона, лева чи носорога запровадити на маленький корабель таки не легко. Можливо звірі самі прийшли, бо дістали наказ бути слухняними. Як же вони тоді всі помістились і 40 днів і ночей прокормились? Сьогодні зорганізувати звичайний звіринець коштує  мільйони грошей і багато років праці.
        Мікроби всяких хвороб мусили бути дуже цінним багажем на судні Ноя, бо потім розгорнули в світі широку діяльність. Ной і сім’я мусили почувати себе на судні дуже весело серед звірів і птахів, тільки множество всяких мух і шершнів мусили їм таки добре набридати. А скільки звірів, може й  корисних, пропало без сліду? А ті всі люди, що потопаючи кричали до Бога про ласку, хіба він їх не чув? В дальшій інтерпретації Біблії побачимо, що хоч і чув, але не звертав уваги, бо така вже його мстива й жорстока природа. Інтересно, чи вершок гори Ельбрус, Мон Блян, Еверест теж був покритий водою? Безконечна абсурдність цієї «святої» легенди очевидна й не вимагає  додаткових пояснень.
        4-та глава Буття говорить, що від початку світу до Ноя було 8 поколінь, а 5-та глава каже, що було 10 поколінь. Скільки разів біблійні твори переписувані й поправлені, але все одно повно неточностей і протиріч. Ной мав 600 років і трьох синів: Сема, Хама і Яфета. Наймолодший мав 98 років. Здоровезний хлоп’яга мусів бути Ной, коли ще в 500 років мав сина. Генох, син Каїна, жив 365 років і точно стільки днів має рік.
        Коли Платона запитались, навіщо Бог сотворив світ, то Платон відповів:  «Бо він добрий». Але Платону мабуть не спало на думку, чому досконалий Єгова створив недосконалий світ. Він назавжди залишився недосконалий і грішний, і повінь нічого не допомогла. Чи ж варто було Єгові таку страшну катастрофу влаштовувати? Можливо, що перед повінню люди були кращі і шляхетніші, як після повені. А про саму повінь геологія не знайшла ніяких слідів,  хоч повінь згідно з Біблією була всього декілька тисяч років тому.
        Легенда каже, що від наймолодшого Ноєвого сина Сема походять семіти (гебрейське «шем» означає «ім’я»). Жиди тільки один із семітських народів, якого біблійні автори вважають найпершим народом у світі, хоч появились вони на горизонті історії ціле тисячоліття пізніше від других народів нашої планети. Біблія вважає найдавнішим предком і батьком жидівського народу Авраама якого Єгова вибрав, щоб започаткував реалізацію великого божого плану і все, що Авраам зробив, було ласкою й повелінням божим. І Єгова заздалегідь заповів, що він не є Богом усіх народів світу, але «Я є Богом твоїх батьків, Авраама, Ісаака, Якова» (Вихід, 3.6.). І те саме повторює євангеліст Матвій (22.32.):  «Жидівський народ буде моїм особливим скарбом понад усі народи» (Вихід, 19.5.). Ті слова Єгова сказав Мойсеєві. Отже в Біблії Бог не є просто Богом, а «нашим Богом», тобто Богом Ізраїлю. І це часто повторюється.
        А в 5-тій книзі Мойсея (14. 2) написано таке: «Бо ти є святий нарід Господові, Богові твоєму й Господь вибрав тебе, щоб ти був його власним народом понад усіма народами, що є на землі». «Не будеш їсти м’яса здохлих звірів, а віддаси його прохожому, або продай чужинцеві, бо ти є народ святий у Бога твого» (Повтор. 14.21). «Чужинцеві на лихву можна позичати, але ніколи своєму братові» (Повтор. 23.20). Додержуючись цієї «святої» заповіді позичали жиди на всі руки й зараз позичають. Найгіршою позичкою є їхня Біблія і їхня віра, яку так ревно позичило собі християнство.